Додатковий матеріал до теми: Куточок природи ДНЗ.

Комахи.

Лимонниця одною з перших зустрічає весну. Ось приблизна розповідь вихователя про цього метелика:

«Рано навесні, коли тільки зійшов сніг, на лісових галявинах можна побачити пурхаючого метелика — лимонницю. Назвали його так тому, що він яскраво-жовтого, лимонного, кольору. Як і всі метелики, лимонниця живиться нектаром тих квіток, що ростуть на лісових галявинах, а гусінь поїдає листки рослин. Навесні цей метелик прокидається одним з перших. Зимує у щілинах, під ко­рою дерев, серед опалого листя. Лимонниця — окраса нашої при­роди».

Найбільш знайомий усім шкідник городу білан капустяний — досить великий метелик з білими крилами і чорними верхівковими плямами на передніх крилах. Метелик відкладає жовтуваті яйця на нижній поверхні листків капусти і гусінь, що виходить з них, починає обгризати листя.

Білан жилкуватий —великий гарний метелик, має великі білі крила з чорними жилками. Гусінь білана жилкуватого живиться листям яблуні, груші, сливи, тому належить до шкідни­ків саду. Зимує гусінь на деревах у спільному гнізді з засохлого листя.

 Після спостереження за пур­хаючим махаоном, доцільно більш детально розглянути його на ілюстрації, розповідаючи при цьому, що махаон — один з найгарніших метеликів

Передні  його крила жовті з  чорними  смужками.  На  задніх  крилах є широка чорна облямівка, прикрашена синюватими плямами, на кутах крил — жовтогарячі цяточки і чорні хвостики. Всі кольори у махаона так гарно поєднуються, що, придивившись до них, можна намалювати чудовий візерунок. Живиться метелик солодким соком квітів — нектаром. Яйця він відкладає на росли­нах. З яєць виходить велика гусінь, яка живиться дикою морквою, городнім кропом. Махаони — окраса нашої природи. З кожним роком їх стає все менше і менше, тому їх треба охороняти.

При нагоді цікаво показати дітям гусінь махаона. Вона ве­лика, зеленого кольору, з чорними поперечними смужками і чор­ними цятками. Гусінь має цікаві захисні пристосування для від­лякування ворогів: у неї е дві довгі мішкоподібні залози, які при збудженні вивертаються назовні позаду голови у вигляді червоної вилки і видають різкий неприємний запах.

Бджілки

«Бджілок легко пізнати за золотистими, пухнастими шубками. На квітках вони збирають пилок і солодкий нектар. З нектару бджоли виготовляють мед, а пилком, змішаним з краплиною меду, годують своїх діток. Поворушиться бджілка на квітці і на її воло­хату шубку прилипне пилок. Ніжками вона зчищає його з себе і складає у маленьку заглибнику на задніх ніжках — кошик. Коли бджілка прилетить у вулик, вона змішає пилок з краплиною меду і такою кашкою нагодує своїх діток-личинок. Перелітаючи з квіт­ки на квітку, бджоли переносять пилок, а це корисно для квіток — більше буде насіння. Бджоли дають людям смачний мед, віск, ліки від багатьох хвороб. Бджоли дуже корисні комахи, їх потрібно охороняти».

Кого в дитинстві не цікавили мурашки? Вони належать до ти­пових гуртових комах, у яких простежується складна поведінка.

Більшість мурашок будує свої мурашники із ґрунту, частинок рослин, хвої тощо. Інші види риють у ґрунті глибокі розгалужені ходи і галереї або проточують їх у деревині. Є група дуже шкід­ливих мурашок-деревоточців, які проточують численні ходи і ве­ликі камери у стовбурах засихаючих і навіть ростучих дерев. Про­те переважна більшість мурашок наші друзі, вони знищують ба­гато шкідників лісу.

Гнізда мурашок складаються з великої кількості камер, з'єд­наних між собою ходами. Часто є також вертикальний хід з неве­ликими камерами, які простягаються на велику глибину.

Живляться мурашки, як і більшість перетинчастокрилих, вугле­водною і білковою їжею. Вуглеводна їжа — це «пальне» для жит­тєдіяльності дорослих мурашок, а білковою їжею живляться ли­чинки і самка. В більшості випадків джерелом білкової їжі слу­жать різні комахи, на яких полюють робочі мурашки, але можуть служити також гриби або насіння рослин. Частину білкової їжі робочі мурашки поїдають самі, оскільки самок вони годують ви­діленнями слинних залоз. Цими ж речовинами годують і личинок, але інколи вони живляться самостійно частинками комах, яких їм приносять робочі мурашки. Основним джерелом вуглеводної їжі для мурашок служать солодкі виділення попелиць. За це мурашки охороняють попелицю від шкідників, відносять самок на зиму в мурашник. У ряді випадків, сприяючи розмноженню попелиць, мурашки можуть завдавати значної шкоди. Однак у наших лісах руді лісові мурашки розводять ті види попелиць, які не завдають серйозної шкоди деревам.

Розмноження і розселення мурашок відбувається так: раз на рік (у деяких видів двічі) в кожного виду в свій час у гнізді з'являється багато крилатих мурашок. Це молоді самці і самиці. Де­який час вони ще живуть у гнізді, а потім починають відлітати. В теплі дні, в кінці літа або восени, особливо після дощу, над гніздами здіймаються цілі хмарки крилатих мурашок. У повітрі або на землі відбувається запліднення, після чого самці гинуть, а самки відгризають крила і починають шукати місце для засну­вання гнізда. Тут самка риє невелику нірку і відкладає першу пор­цію яєць. Коли виходять личинки, самка годує їх виділеннями слинних залоз. На утворення поживних речовин ідуть запаси жиру і непотрібні м'язи крил. До дорослого стану доживає лише части­на робочих мурашок. Тепер самка вже перестає годувати личинок і займається тільки відкладанням яєць. Усю роботу беруть на себе молоді мурашки. Функції робочих мурашок складні і різнома­нітні; будівництво мурашника, підтримання в ньому порядку і чистоти, догляд за личинками і лялечками, яких мурашки по де­кілька разів на день переносять з однієї частини мурашника у дру­гу, залежно від погоди і часу доби. Личинки мурашок білі, безногі. Лялечки вкриті шовковистими коконами. Так звані мурашині яй­ця— це кокони з лялечками мурашок. Часто крім робочих мура­шок є ще солдати, які відрізняються більш сильним розвитком щелеп. Мурашки вважаються довгожителями. Робочі мурашки жи­вуть до 7, а самки — до 20 років.

Поведінка мурашок досить складна. Крім безумовнорефлекторної поведінки (піклування про потомство, будівельні інстинкти) мурашкам властива здатність вирішувати навіть логічні завдання.

Серед мурашок, які найчастіше зустрічаються в природі, слід відмітити рудих лісових мурашок, які корисні тим, що знищують шкідливих комах і розпушують грунт. Там, де в лісах багато му­рашників, не буде спалахів масового розмноження шкідливих ко­мах: пильщиків, п'ядунів, совок. Сім'я одного мурашника середніх розмірів захищає ліс на чверті гектара. Для захисту лісів там, де мурашок раніше не було, їх розселяють штучним шляхом.

Дітям можна розповісти, що руді лісові мурашки живуть тіль­ки в лісі. Тому вони й називаються лісовими, їх хатинка — мураш­ник. Якщо придивитися до нього, то можна помітити, що він зроб­лений з маленьких гілочок, хвоїнок, бруньок, шматочків кори де­рев, грудок землі. Проте це тільки частина мурашника. Ще більша його частина розміщена під землею. У мурашнику, наче у багато­поверховому будинку, багато ходів, коридорів. У них живуть му­рашки, їх личинки і лялечки. Від сходу до заходу сонця повзають мурашки недалеко від мурашника по траві, по кущах і деревах — шукають собі здобич, їдять мурашки гусінь, інших шкідників і цим приносять велику користь лісу. Ось чому лісники охороняють мурашники, огороджують їх, щоб ніхто не пошкодив.