Педагогічна копілка

Виховання 3 р.ж.

vika — Mon, 13 Feb 2017 16:42:18 GMT

Тема. Виховання дітей третього року життя

План

1. Особливості розвитку дітей третього року життя.

2. Режим, організація режимних процесів.

3. Організація самостійної діяльності дітей.

4. Заняття з дітьми третього року життя.

5. Досягнення дітей третього року життя.

1. Особливості розвитку дітей третього року життя.

Третій рік життя – завершальний період раннього дитинства, який вважається переддошкільним віком. Він має свої, тільки йому притаманні особливості. У цей період сповільнюється інтенсивність фізичного розвитку, на відміну від перших двох років життя. Тіло дитини стає пропорційнішим, стрункішим, рухи точнішими, координованішими. Удосконалюється діяльність усіх органів і систем, підвищується працездатність нервової системи. Дитина на третьому році життя витриваліша. Тривалість неспання збільшується до 6-6,5 годин на добу, нічний сон – 10 годин, денний сон – 2– 2,5 години. Дитина може займатися однією і тією ж діяльністю 15–20, а іноді до 30 хвилин. Тому стає легше формувати правила поведінки. Проте не слід забувати, що діти третього року життя все ще легко збуджуються і швидко втомлюються унаслідок одноманітних дій.

На третьому році життя відбувається інтенсивний нервово-психічний розвиток дитини. Це особливо помітно в мовленні, яке наближається до мовлення дорослої людини. Активний словник дитини збільшується в 3–4 рази порівняно з попереднім періодом, змінюючись не тільки кількісно, але й якісно. Дитина цього віку використовує всі частини мови, майже зникають спрощені форми слів, а також слова, що неправильно вимовлялись. Відбувається ускладнення будови мови, її граматичної будови. Дитина вживає поширені складні речення. Мова виконує функції спілкування з дорослими і ровесниками. Малюк в цьому віці задає багато питань, що говорить про пізнавальні потреби, що розвиваються і розвиток мислительної діяльності. Діти сприймають предмети оточуючої дійсності не ізольовано, а у взаємозв’язку, пізнають їх властивості, порівнюють, співставляють. Розвиток мовлення і мислительних процесів відбувається одночасно.

Істотно змінюється розуміння мови оточуючих. Так, дитина розуміє зміст сказаного, зокрема розповіді про події які відбуваються вданий момент, відбулися в минулому чи будуть відбуватися. З’являються узагальнені слова: іграшки, одяг, посуд і тому подібні. А також слова, що означають якість предметів: червоний, твердий, холодний тощо.

Малюк може зрозуміти із розповіді дорослих про явища чи події які він не спостерігав. На 3 році життя змінюється виховне значення мови.

Не дивлячись на те, що у процесі навчання провідну роль продовжує займати показ, використання мовлення як засобу навчання в цьому віці значно зростає. Словом можна зупинити ту чи іншу дію, викликати приємні спогади, навчити новому і тому подібне. І все ж мова дітей 3 року життя дещо своєрідна, так як вони не досить гарно володіють граматичним будовою мови ( наприклад, це ковбаса лікарська, вона у лікаря була, на тракторі їздить тракторист, на поїзді – поїздист ). Правильна вимова звуків на 3 році життя ще не закріплена, але автоматизована. Багато звуків вимовляється м’яко (сяпка, зяйка, нозьки). Одні й ті ж звуки в одному положенні вимовляються правильно, в іншому – ні ( либа, тарілка ). Не всі діти вимовляють [р], [л], шиплячі звуки, ( зяба, замість жаба, сина замість шина ). Також зустрічається заміна і пропуски звуків, їх перестановка (наприклад, койбан замість комбайн). Недоліки в своїй мові не заважають дитині помічати помилки інших дітей і виправляти їх. Це пояснюється тим, що слухове сприйняття звуків більш досконале ніж мовнорухові вміння дитини. Дорослі не повинні допускати викривлення звуків мови – це одна із умов формування правильної вимови у дітей.

Протягом 3 року життя дитина оволодіває різноманітними уявленнями і поняттями про оточуючий їй світ. Вона знає властивості і специфічне призначення та сенсорні ознаки багатьох предметів (колір, форма, розмір), орієнтується в основних просторових і часових співвідношеннях. У неї формуються початкові уявлення про кількість. Проте, уявлення і поняття дітей ще не зовсім досконалі (Ось закрию очки і сиди в темряві).

Відбувається подальший сенсорний розвиток, змінюється орієнтовно-пізнавальна діяльність. Важливим засобом сенсорного і загального розвитку є спостереження. Саме через спостереження дитина в природних умовах може познайомитися з речами оточуючого світу, їх властивостями, сенсорними ознаками – формою, кольором, величиною. Дорослий повинен навчити дитину бачити і диференціювати ознаки предметів, оскільки самостійно дитина зробити цього не може. Характерною особливістю дітей раннього і молодшого дошкільного віку є те, що вони дивляться і не бачать, слухають і не чують. Завдання вихователя навчити малюка, спостерігаючи, помічати суттєві та другорядні деталі об’єкта, який сприймається. Дитячі запитання, які виникають на цьому віковому етапі – це добра ознака, яка говорить про бажання дитини пізнавати оточуючий світ. Дорослий повинен створювати ситуації, які б спонукали дитину задавати запитання.

Діяльність дитини на третьому році життя стає складнішою та різноманітнішою. Вона складається з предметної діяльності (заняття з дидактичними іграшками); сюжетно-рольової гри; ігор з будівельним матеріалом; спостереження; розгляду картинок, книг; елементів трудової діяльності; початків зображувальної діяльності. Усі ці види діяльності мають велике значення для розумового розвитку малюка.

Гра займає особливе місце, сюжетна зокрема. Стає більш складнішою: дитина відображає багато дій в послідовності та взаємозв’язку. Заздалегідь визначає мету, але не завжди досягає її.

Малюк любить будувати, оволодіває малюванням і ліпленням. У процесі діяльності у дитини рано починає складатися певне ставлення до оточуючих людей і явищ, а відповідно з цим і поведінка. Так, малюк виявляє співчуття до рідних, ворожість, може замахуватися кулаком, вдарити близьку людину – сестричку, тощо. Одні діти можуть певний час стримувати свої бажання, почекати інші – ні. Вони кричать, вимагають негайного виконання своїх бажань, плачуть. Усі позитивні форми поведінки вже доступні дітям цього віку і їх треба формувати.

Для дітей 3 року життя характерний і прояв естетичних почуттів. Так, діти із задоволенням слухають музику, співи. Вони прохають ще і ще повторити знайомий вірш, казку, пісню, і слухаючи, слідкують не тільки за сюжетом, але й за музичним супроводом. Дитина помічає красу в природі, оточуючих речах і людях. Дитині доступно і розуміння комічного. Змінюються і причини емоційних переживань: дитина радіє красивій будівлі, зробленій своїми руками, задоволена якщо допомагає дорослому, сердиться коли їй заважають чи не розуміють.

Але все це багатство емоційних проявів як і складний психічний розвиток, якого дитина досягає до 3 років, можливі лише за певних умов життя і виховання.

2. Режим, організація режимних процесів.

Протягом 3 року життя відбуваються подальші зміни в тривалості сну і неспання. Активне неспання складає 6–6,5 годин. Режим в першій молодшій групі дитячого закладу загальний для всіх малюків групи. Але під час проведення режимних процесів необхідно враховувати вікові відмінності ( 2–2,5 років і 2,5–3 років) стан здоров’я та індивідуальні особливості дітей.

Неспання – 12–12,5 годин.

Сон – 11,5–12 годин, де вночі – 10 годин, вдень – 2–2,5 години.

Годування – 4 рази на добу, з інтервалом 3,5–4,5 годин.

Дітям молодшої підгрупи рекомендується скорочене неспання, а період сну довший. Це досягається поступовим вкладанням та підніманням.

Сніданок подають за 1,5 години після пробудження, а вечеряють діти не пізніше як за 1 годину до сну. Малюки цього віку швидше їдять, затрачають менше часу на одягання, вмивання тому неспання заповнюють іншими більш складнішими і різноманітними заняттями. Діти можуть довше гратися, спостерігати за оточуючим, довше бути на прогулянці. Змінюється і характер діяльності. Але слід пам’ятати, що дитина 3 року життя, як і 2 року не може довго займатися одноманітною діяльністю, так як швидко стомлюється. Крім того дитина не може сама оцінити свій стан і змінити характер діяльності, тому дуже збуджується, або стає пасивною. Тому слід ураховувати зміну видів діяльності.

У кожному відрізку неспання проводять 2 заняття: одне в кімнаті, інше на прогулянці, якщо немає прогулянки то організовують заняття в кімнаті.

Організація прогулянок. Улітку прогулянка триває до двох годин. Вона має виховне, оздоровче, розвивальне значення. Структура прогулянки: спостереження, ігри, індивідуальна робота з дітьми.

У режимі дня обов’язково відводять місце для загартовуючих і гігієнічних процедур. Дітей слід висаджувати на горшки перед сном, прогулянкою. Важливе правило проведення режимних процесів принцип поступовості (щоб діти довго не чекали черги, враховувати індивідуальні особливості). Після сну діти тихо встають, одягаються і йдуть гратися.

Спонукання дітей до активності одне з методичних правил. Активне виконання тих чи інших дій організує поведінку дітей, забезпечує хороший апетит і швидке засипання. Слід пам’ятати, що дитині треба надавати допомогу, і не наполягати на виконанні тієї чи іншої дії, щоб не виробити негативного ставлення до неї. Вияв дитиною активності під час режимних процесів – це передумова появи самообслуговування, з якого починається трудове виховання.

Вміння, якими діти повинні оволодівати під час виконання режимних процесів визначаються програмою навчання і виховання в ДНЗ( програма „Малятко”, „Зернятко”, „Дитина”).

На 3 році життя необхідно закріплювати культурно–гігієнічні вміння і навички, для цього дітей систематично вправляють у митті рук, умиванні тощо. При цьому дорослі повинні дотримуватися єдності у вимогах.

Важливо, щоб режимні процеси супроводжувалися мовою дорослого, але не шаблонними фразами (наприклад, під час умивання вихователь говорить потішку „Водичко, водичко, умий наше личко”). За допомогою слова дорослий нагадує послідовність дій, підказує, заохочує, спонукає, зацікавлює. Режимні процеси мають всі передумови для розвитку мови і пізнавальної діяльності під час якої дитина пізнає якості і властивості предметів, явища природи. Слід ураховувати психічний стан дитини перед проведенням режимного процесу, так як це впливає на апетит, характер сну, чи неспання (не доцільно перед сном проводити рухливі ігри). Режимний процес слід використовувати для виховання позитивних взаємовідносин між дітьми і дорослими. Слід привчати виконувати встановлений порядок, піклуючись про інших: розмовляти тихо, коли хтось спить, почекати поки вихователь поговорить з іншою дитиною, допомагати няні чи ровеснику. Все це сприяє виробленню культури поведінки.

Отже, можемо виділити ряд правил, яких треба дотримуватись під час проведення режимних процесів.

Пропозиції їсти, спати повинні співпадати з потребами дитини.
Створювати умови, які виключають неприємні відчуття дитини.
До нової їжі чи режимного процесу слід привчати малюка поступово.
Поступовий перехід від одного виду діяльності до іншого.
Починати режимний процес слід тоді, коли нервова система дитини знаходиться в спокійному стані.
Здійснювати індивідуальний підхід.
Всі дії і режимні процеси супроводжувати словами.
Активізувати дітей під час прогулянки.
Усі режимні процеси проводити, так щоб дитина довго не чекала.
Постійність вимог з боку дорослих, які займаються вихованням дитини.
Реалізовувати принцип поступовості.

3. Організація самостійної діяльності.

Формування особистості дитини її розумовий розвиток відбувається в процесі активної діяльності. Тому необхідно, щоб час вільний від занять і режимних процесів був заповнений самостійною діяльністю. Її видів багато:

різноманітні види ігор; рухи; орієнтовно-пізнавальна діяльність; спостереження; розглядання книг, картинок; зображувальна діяльність; елементи трудової діяльності – виконання доручень дорослих.

Правильна організація самостійної діяльності передбачає дотримання деяких загальних умов.

1. Діти повинні мати досить часу для діяльності, що забезпечить дотримання принципу поступовості.

2. Приміщення повинне бути просторим і обладнаним для всіх видів діяльності.

3. Відповідними матеріалами повинні забезпечуватися всі види самостійної діяльності.

4. Правильне розташування матеріалів у відведених для цього місцях, щоб діти могли ними вільно оперувати і класти назад.

5. Доцільне індивідуальне спілкування вихователя з дітьми під час самостійної діяльності.

6. Правильне керівництво всіма видами діяльності забезпечить позитивні емоції малюків та розвиватиме пізнавальні інтереси.

Особливості керівництва вихователем сюжетно-рольовими іграми малюків розглянути самостійно.

Спостереження – важливий засіб сенсорного розвитку і розвитку всіх видів діяльності. Саме в процесі спостереження діти в природних умовах ознайомлюються з оточуючим світом. Вихователь вчить виділяти якості предметів – величину, колір, форму, так як малюки не завжди роблять це правильно самостійно, без допомоги.

Дуже важливі питання, які діти задають, в процесі спостереження, бо вони свідчать про розвиток пізнавальної діяльності. В груповій кімнаті слід мати об’єкти для спостереження: в куточку природи – тимчасових мешканців; сюжетні картинки; художні вироби. У самостійному користуванні дітей повинні бути дидактичні іграшки, предмети, діючи з якими дитина пізнає їх властивості (наприклад, складання матрійок, кілець, мозаїки, лото, картинок).

Самостійні заняття з книжкою. Цьому виду діяльності слід приділити особливу увагу. Під час розгляду книги вихователь повинен спонукати дітей до активного мовлення, інтересу до зображеного і процесу його сприймання.

Організовуючи самостійну зображувальну діяльність, доцільно давати дітям дошку і крейду, олівці і глину. Але не всім малюкам відразу, а частині і слідкувати за тим, як вони будуть використовувати ці зображувальні матеріали.

Під час самостійної діяльності велику увагу необхідно приділити формуванню елементів трудових навичок, пов’язаних із самообслуговуванням та виконанням трудових доручень. Виконання дітьми доручень дорослих слід використовувати для розвитку орієнтовних реакцій, мовлення, спілкування, цілеспрямованості. Корисно давати словесні доручення (наприклад, „скажи”).

Велике місці в самостійній діяльності займають рухи. Проте від одноманітних дій дитина швидко стомлюється. Завдання дорослого зробити ці рухи різноманітними, включаючи їх у рухливі ігри, фізичні вправи, гігієнічні процедури.

Отже, створення умов для всіх видів діяльності, правильне керівництво нею, сприяють всебічному розвитку дитини, формуванню її як особистості.

4. Заняття з дітьми третього року життя

У навчально-виховній роботі з дітьми третього року життя значно зростає питома вага спеціально організованих занять. У порівнянні з самостійною діяльністю заняттям відводиться небагато часу (10-15 хвилин тривалість одного заняття). Проте за умов правильної організації вони мають велике виховне значення.

Заняття, що проводяться з дітьми 3 року життя: розвиток мови і ознайомлення з оточуючим; розвиток рухів; музичні заняття; дидактичні ігри; конструювання; заняття з зображувальної діяльності.

Кожне із занять вирішує низку завдань: організація поведінки дітей; розвиток уваги, мислення, пам’яті, мовлення; формування позитивних взаємовідносин між дітьми; стимулювання активності дітей.

Проведення занять чергується із самостійною діяльністю. Протягом дня проводиться 2 заняття і 2 прогулянки. На прогулянці плануються: спостереження, екскурсії по території ДНЗ, дидактичні, рухливі ігри, елементарні трудові доручення. Якщо погодні умови не дозволяють проводити прогулянку на подвір’ї, то вона проводиться у груповій кімнаті. При цьому компоненти прогулянки адаптуються до умов групової кімнати, а спостереження можна провести за об’єктами, які знаходяться на ділянці з вікна.

Вихователь складає перспективний план (сітку занять на тиждень, місяць, квартал) та веде календарний план.

Складаючи сітку занять вихователь ураховує фізіологічні, психологічні особливості дітей групи та можливості ДНЗ.

Орієнтовна сітка занять на тиждень

*Дні тижня*	*Перше заняття*	*Прогулянка*	*Друге заняття*	*Прогулянка*
Понеділок	Розвиток мови, заняття з книгою чи картинками	Дидактична гра, рухлива гра	Фізкультурне заняття	Трудові дії, рухлива гра
Вівторок	Музичне заняття	Спостереження, рухлива гра	Малювання	Дидактична гра, рухлива гра
Середа	Розповідь без показу	Дидактична гра, рухлива гра	Конструювання	Екскурсія, рухлива гра
Четвер	Ліплення	Спостереження, рухлива гра	Музичне заняття	Дидактична гра, рухлива гра
П’ятниця	Фізкультурне заняття	Трудові дії, рухлива гра	Дидактична гра	Спостереження, рухлива гра

Планування занять. Після того як складена сітка занять вихователь розробляє календарний план на два тижні. У ньому вказується тема заняття, програмний зміст, матеріали, методи і прийоми, організація дітей. Досвідчений вихователь детально хід заняття не розписує, а фіксує лише його основні моменти, молодий спеціаліст деталізує план. Окрім занять у календарному плані фіксується всі режимні процеси, які проводяться з дітьми протягом дня. План будується на основі програми, з урахуванням наявного рівня розвитку вихованців групи.

Після проведеного заняття вихователь робить його аналіз, щоб визначити обсяг завдань на наступне заняття та відібрати найбільш доцільні методи і прийоми взаємодії з вихованцями. Основна мета заняття може не змінюватися протягом кількох місяців (наприклад, формування у дітей поняття кольору, вправляння їх у розрізненні кольорів, форм предметів). Зміна дидактичного матеріалу веде за собою ускладнення навчальних завдань.

Календарний план передбачає проведення не тільки групових але й індивідуальних занять з дітьми, які не встигають разом з більшістю вихованців засвоїти матеріал програми або ж оволодівають ним з випередженням.

На третьому році життя основною формою організації занять є об”єднання дітей в групи по 5-8 осіб. Об”єднувати дітей у великі підгрупи не доцільно, особливо коли подається новий матеріал. Кожна підгрупа дітей повинна бути однорідною щодо рівня знань, умінь і навичок. При цьому вік першочергового значення не має. Якщо дитина менша за віком хоче і може займатися з дітьми старшої підгрупи необхідно її включити в цю підгрупу. Проте старших дітей, які за рівнем розвитку відстають від ровесників не рекомендують включати в підгрупу з меншими дітьми. Тривалість різних видів занять не однакова, і залежить від характеру діяльності та інтересів дітей. Так, розвиток мовлення триває біля 7-10 хвилин, ліплення, малювання, дидактичні ігри – від 10 до 20 хвилин, музичні, фізкультурні заняття – до 20-30 хвилин.

Вихователь уважно слідкує за поведінкою дітей під час занять, стежить за тим, щоб дітям було цікаво, вони не стомлювалися, правильно виконували заняття, вчилися не заважати один одному, уважно його слухали. У кінці заняття вихователь позитивно оцінює діяльність усіх дітей.

5. Досягнення дітей 3 року життя

Психічний розвиток дитини третього року життя оцінюється зм наступними показниками.

Активне мовлення. Говорить багатослівними реченнями, що містять більше трьох слів. Починає вживати складні речення. З’являються запитання: „де?”, „чому?”, „куди?”, „коли?” тощо.

Сенсорний розвиток. Добирає за зразком вихователя основні геометричні фігури з різних матеріалів. Називає спочатку 4 основні кольори, а до кінця року – 6.

Гра. Ігрова діяльність має сюжетний характер. З’являються елементи рольової гри. В грі дитина відображає послідовність і взаємозв’язок дій, що виконує дорослий (наприклад, гра в „Доньки-матері”, в „Лікарню”).

Конструктивна діяльність. Самостійно робить нескладні сюжетні будівлі (парканчик, доріжку, стільчик для ляльки тощо), в другому півріччі – більш складні.

Культурно-гігієнічні вміння та навички. У певному порядку знімає та одягає одяг, взуття. У першому півріччі ще не застібає ґудзики, а в другому півріччі – застібає і розстібає ґудзики, зав’язує і розв’язує шнурки. Самостійно миє руки і обличчя, витирає їх рушником, вішає рушник; полоще в роті і чистить зуби. Акуратно їсть, правильно тримає ложку. Підтримує порядок у кімнаті: підбирає і складає на свої місця речі, іграшки. Виконує трудові доручення дорослого. Свої бажання висловлює словами.

Рухи. Переступає через палицю чи мотузку, горизонтально підняту над підлогою на висоту 20-28 см., а до кінця року – на висоту 30-35см.

Фізичний розвиток. Маса тіла збільшується на 2 кг, і становить 14,8-15 кг. Довжина тіла збільшується на 7-8 см., і становить 95-96 см. Окружність грудної клітки – 52см. Показники фізичного розвитку хлопчиків дещо вищі ніж у дівчаток.

221 група (3-й рік життя)

vika — Thu, 26 Jan 2017 16:25:29 GMT

Лекція № 10

Тема. Виховання дітей другого року життя

Мета: Розкрити загальні особливості дітей другого року життя. Визначити особливості режиму на 2-му році життя та методику організації режимних процесів, умови необхідні для організації самостійної діяльності дітей. Розкрити методику проведення занять. Пояснити вплив виховання на всебічний розвиток дитини. Формувати професійні компетентності студентів. Вчити користуватись програмою.

План

1. Загальні особливості розвитку дітей другого року життя.

2. Режим, організація режимних процесів у групі.

3. Виховання дітей другого року життя: фізичне, розумове, моральне, естетичне.

4. Організація самостійної діяльності дітей.

5. Навчання на заняттях.

6. Організація матеріального середовища групи.

Знати: - особливості розвитку дітей 2 року життя;

- режим дня, методику організації режимних процесів;

- методику проведення занять;

Уміти: - користуватись програмою;

- проводити заняття;

- організовувати самостійну діяльність дітей;

- організовувати режимні процеси.

Література

1. Э. Пиллюгина. Воспитание от 2,5-3 до 5-6 месяцев //Дошкольное воспитание. –1990. – № 4. –С. 83.

2. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник для студентів ВНЗ. – К.: «Академвидав», 2004.-456 с.

3. ГолубєваЛ.И. особливості фізичного розвитку дітей 1 роки життя, Дошкільна виховання, №4., 2003, з 88-89.

4. Доман Р. Як допомогти дитині фізично досконалим: Пер. з анг. - М.: АСТ, Акваріум, 2000. - 333 з.

1. Загальні особливості розвитку дітей другого року життя.

Другий рік життя дитини не менш відповідальний ніж перший. На цьому віковому етапі відбувається бурхливий сенсорний розвиток малюка, формування предметної діяльності і пов’язаного з нею наочно-дійового мислення. Розвивається активне мовлення і відбувається становлення другої сигнальної системи на основі чого можливий прояв елементів абстрактного мислення – абстрагування та узагальнення.

Анатомо-фізіологічні особливості.

1. Швидкий темп фізичного розвитку: інтенсивно збільшується маса і довжина тіла, хоча й не так швидко як на першому році життя.

2. Продовжується дозрівання різних функціональних систем організму. З кінця 1-го року життя включається грудний тип дихання, росте грудна клітка. З розвитком прямоходіння опускається діафрагма, м’язи її стають міцнішими. Одночасно розвиваються легені, вдосконалюються їх функції. Частота дихання на хвилину – 25. Лімфатичний апарат і миндалини великі. Росте серце, вдосконалюється його функції. Підвищується обмін речовин, органи травлення здатні переробляти різноманітну їжу. Але система терморегуляції недосконала.

4. Розвиток імунної системи.

5. Висока ранимість.

6. Швидка стомлюваність організму.

Розвиток дитини другого року життя багато в чому залежить від того, чого вона набула на 1 році життя. Оволодіння ходьбою вивільняє руки, а це створює великі можливості ознайомлення з оточуючим світом, що сприяє розвитку пізнавальної активності малюка, розширює орієнтування в оточуючому.

На основі здатності наслідувати у дитини з’являються перші усвідомлені дії з предметами і перші активні слова, а також здатність досить тонко диференціювати оточуючі предмети, вміння дивитися і слухати. Ці якості складають основу подальшого сенсорного розвитку.

Подальше вдосконалення емоцій відбивається на поведінці дитини.

Для малюка 2 року життя характерна велика рухливість і в той же час нестійкість поведінки, уваги, тривалого зосередження.

Виражена залежність від дорослого і необхідність спілкування з ним. Індивідуальні, емоційно-ділові контакти дорослого з дитиною формують деякі соціальні риси особистості малюка: любов до близьких, співчуття. Він здатний адекватно реагувати на оцінку своїх дій дорослим. Яскраво проявляє пізнавальні інтереси і перші вольові якості (бажання досягти результату ).

В цьому віці збільшується період неспання. До 1року 6місяців – неспання 3,5- 4 години, сон 2 рази на день а з 1року 6 місяців – біля 5- 5,5 годин, сон один раз на день. Раніше ніж 1,5 року дитину не слід переводити на одноразовий сон.

Збільшується витривалість організму і, як наслідок, малюк займається довше одним видом діяльності ( на початку 2 року – 3-5 хвилин, а до кінця до 10 хвилин, якщо заняття цікаве.)

У психічному розвитку дитини можна виділити 4 періоди:

1– від 1року 1місяця до 1 року 3 місяців.

2– від 1 року 4 місяців до 1 року 6 місяців.

3– від 1 року 7 місяців до 1 року 9 місяців.

4– від 1 року 10 місяців до 2 років.

Можна виділити наступні лінії розвитку.

розуміння мови дорослого і активне мовлення;
сенсорний розвиток;
розвиток гри і дій з предметами;
розвиток рухів;
розвиток навичок самостійності.

Ясно, що такий поділ умовний, так як всі вони розвиваються в комплексі. Ці лінії найбільш важливі в даному віці, так як є найбільш сильними і менш піддаються впливам несприятливих факторів (захворювання, недостатність педагогічних впливів).

Розвиток активного мовлення – лінія нова, тому найсприятливіша до негативних факторів, результат їх впливу може бути затримка мовлення.

Характерні особливості сенсорного розвитку.

Дієвим шляхом пізнає різні властивості предметів і явищ: сніг – холодний. Граючись, малюк навчається порівнювати іграшки, розрізняти якості предметів: форму, величину, колір.

Виділення форми предмету як його основної „впізнавальної” ознаки має велике значення для розвитку сприйняття дитини. В цьому віці її вчать розрізняти форми кулі, куба, порівнювати предмети контрастних і близьких форм, підбирати їх за зразком.

Досить рано діти починають виділяти в предметах величину. З цією ознакою дітей знайомлять під час режимних процесів. Вже в 1рік 3місяці діти, граючись з дидактичними іграшками, розрізняють 2 контрастні величини, в 1рік 9 місяців підбирають 3 – 4 контрастних величини, а також близькі за величиною предмети.

До 2 років діти підбирають предмети за зразком дорослих, чи словесною інструкцією за кольором.

Інтелектуальний розвиток.

2. Загостреність сприйняття – ніщо не проходить поза їх увагою. Це важливо так як мозок, отримуючи інформацію, розвивається. Але увага носить мимовільний характер. Малюка не можна заставити бути уважним, проте можна зацікавити. Увагу дитини привертають зміни в оточуючому житті. Розглядання нового переходить в спостереження. Завдання вихователя навчити дитину не тільки спостерігати за предметами, а й діяти з ними.

3. 2 рік життя – сенситивний період розвитку мовлення. Зростає активний словник, дитина оволодіває граматичною будовою мови, починає користуватися мовленням. Розуміння мови розвивається поступово. До 1 року 5 місяців інтенсивно встановлюються зв’язки між предметами, діями і їх словесним позначенням. Але ці зв’язки спочатку слабі і потрібні спеціальні умови, щоб вони зміцніли.

Недостатньо сильний зв’язок між окремими аналізаторними системами (рух-зір). Цим і пояснюється, що іноді, навіть коли дитина розуміє завдання дорослого, реагує на нього недостатньо правильно (дивиться на один предмет, а показує інший). Вихователь повинен здійснювати роботу спрямовану на утворення зв’язків між словом і предметом.

У цьому віці діти розуміють назви багатьох іграшок і предметів побуту, виконують доручення по типу: „візьми”, „принеси”, „поклади” та інші.

З 1 року 5 місяців діти починають розуміти мову дорослого не пов’язану з конкретною ситуацією. Їм можна переказувати розповіді, потішки. Ознайомлення з оточуючим буде стимулювати виникнення до кінця 2 року життя питань.

Початок 2 року життя – період наочних узагальнень, коли дитина об’єднує предмети за зовнішніми ознаками (наприклад, за величиною ).

У першій половині 2 року життя дитина вчиться наслідувати слова дорослих, так як артикуляційний апарат розвинутий недостатньо. На початку другого року життя дитина вимовляє спрощені слова. Поступово діти наслідують і фрази. Активний словник збільшується так, до кінця року він складає 10 слів, до 1 року 6 місяців – 30, до кінця 2 року – 300 слів. Збільшується і кількість мовленнєвих реакцій. Так, від 1 року до 1 року 3 місяців переважає лепет. В період від 1 року 6 місяців до 1 року 9 місяців збільшується кількість слів, що вимовляють правильно. З 1 року 9 місяців до 2 років збільшується кількість фраз. Важливий момент у розвитку мовлення є поява перших питань, які відображають розвиток пізнавальної діяльності.

Лепет частіше всього виникає в період рухової активності. Слова до 1 року 6 місяців вимовляють в момент сильної зацікавленості Тільки після 1 року 6місяців діти починають користуватися словами в період ігрової діяльності, хоча мова часто має неправильний характер.

До кінця 2 року життя мова починає виконувати свою основну функцію – спілкування з оточуючими. Діти можуть зрозуміти нескладний сюжет і відповідати на деякі запитання.

Педагогічні умови розвитку мови.

1. Ігрова діяльність. 2. Рухова активність. 3. Спілкування з дорослими. 4. Спеціальні заняття.

Важливим завданням є формування у дітей потреби в спілкуванні з дорослими, без неї мова дитини розвивається погано.

4. Особливе значення має розвиток гри та дій з предметами.

На початок 2 року життя гра зводиться до різноманітних маніпуляцій з предметами. Поступово дії набувають більш складного характеру ( будує потяг). Діючи з предметами дитина порівнює їх, спів ставляє.

В період 1 року 3 місяців до 1 року 6 місяців дитина починає відтворювати те що бачить, копіювати, наслідувати. Це так звані відображувальні дії, які до кінця 2 року життя переходять у сюжетну гру. Гра в цьому віці не стійка, ситуацію гри повинен готувати дорослий. З 1 року 5 місяців дії дитини в грі стають стійкішими.

Поступово в грі формується мислення, дитина використовує предмети-замінники, уявні предмети, наслідує дії дорослих і переносить їх у іншу ігрову ситуацію. До кінця 2 року життя в грі з являються узгоджені дії (будують разом). Все частіше дії супроводжуються словами. В іграх проявляються різноманітні емоції.

На другому році життя у дітей формуються такі почуття як співчуття, доброзичливість.

5. Особливості протікання самостійної діяльності. Під час неї діти оволодівають різними рухами.

1. Удосконалюється прямоходіння хоча дітям важко ходити по прямій, вони роблять багато зайвих рухів.

2. Удосконалюється координація рухів, хоча дітям ще важко узгоджувати свої рухи з рухами оточуючих, орієнтуватися в обстановці, як наслідок вони натикаються на речі, інших дітей (наприклад, зарано піднімають ногу, щоб переступити предмет).

3. Наряду з ходінням удосконалюється лазіння і метання. Рухи стають більш вправними, координованими Поступово діти починають узгоджувати і співставляти свої дії з діями інших дітей, оволодівати навичками інших рухів, зокрема танцювальними.

2. Режим, організація режимних процесів.

У другій групі раннього віку дітей як правило розподіляють на дві підгрупи. Перша від 1 року до 1 року 6 місяців, друга від 1року 6 місяців до 2 років. Режим цих груп повинен охоплювати часовий період від підйому до нічного сну. При складанні режиму враховується:

1) загальна тривалість сну на добу; 2) кількість періодів сну вдень, їх тривалість; 3) число годувань, з урахуванням перерв між ними; 4) тривалість кожного відрізку неспання.

Співвідношення режимних процесів.

вік	годування		неспання			сон
	к-сть	Пром. між ними	тривалість	к-сть періодів	тривалість сну в день	трив. нічного сну	всього
1р-1,5р.	4	4,5-3,5г.	3,5-4,5г.	2	1-йсон 2,5-2 г. 2-й 1,5-1г.	10г. 11г.	14,5-13г.
1,5р-2р.	4	4-3,5г.	4,5-5,5г.	1	3-2,5г.	10г. 11г.	13,5-13г.

Поступово дітей переводять з одного режиму на інший. Підставами для такого переводу є: хороший стан здоров’я, повноцінний сон, рівень фізичного і нервово-психічного розвитку малюків.

Критерієм оцінки вважається сприятлива динаміка фізичного і психічного розвитку, стійкість до простудних захворювань. Також враховуються показники росту, ваги, емоційного стану, розвитку мови, навичок ходіння.

У дошкільному закладі і вдома спостерігають за дитиною: настрій, апетит, сон, а потім роблять висновок, про переведення на інший режим. Якщо дитина важко звикає до нового режиму, її на 2 - 3 тижні переводять на звичайний, а потім роблять чергову спробу.

При проведенні режимних процесів вихователь повинен:

1. Своєчасно задовольняти органічні потреби дитини.

2. Виховувати позитивні відносини.

3. Розвивати і вдосконалювати рухи, мову, орієнтацію в оточуючому.

4. Систематично і планомірно прививати культурно-гігієнічні навички.

5. Виховувати культуру поведінки і доброзичливі взаємовідносини.

6. Розвивати самостійність.

7. Прищеплювати першопочаткові трудові навички.

Правильне проведення режимних процесів є умовою не тільки повноцінного фізичного розвитку дітей, але і їх настрою, хорошого апетиту, здорового сну.

При проведенні режимних процесів слід дотримуватися принципів послідовності, поступовості (поступове залучення до певного виду діяльності). Цей принцип дозволяє приділяти увагу кожній дитині.

Існує ряд правил, яких дотримуються при проведенні режимних процесів.

1. Кожний режимний процес повинен проходити на фоні гри (з одними дітьми проводити режимний процес, а за іншими слідкує помічник вихователя грається ).

2. Спочатку запрошують найменших, ослаблених, легкозбуджуваних, які не володіють навичками, повільних, тобто враховують індивідуальні особливості вихованців.

3. Єдність вимог вдома і в дитячому закладі.

Методика проведення режимних процесів включає наступні прийоми.

1. Створення у дітей попередньої установки на процес.

2. Режимний процес повинен протікати неспішно в спокійній обстановці і супроводжуватися мовою вихователя.

3. Слід формувати у дитини впевненість у своїх можливостях, вихователь обов’язково повинен порадуватися новому досягненню дитини.

Важливо слідкувати за регулярністю фізіологічних оправлень, приблизно через 1,5 години.

Прийом вранці, коли холодно – дітей приймають в приміщенні, тепло – на майданчику. Огляд дитини: вимірюється температури, проводиться бесіда з батьками про самопочуття дитини її нічний сон.

Харчування.

Інтервали – 3,5-4 години. Сніданок не пізніше, як за 1 годину після пробудження. Вечеря за 1 годину до сну. Процес годування проводиться поступово.

– Дотримання гігієнічних вимог до транспортування блюд (герметично закритий посуд).

– Розвиток самостійності під час їди ( з 1 року 2 місяців дитину привчають їсти ложкою. До 2 років гарно володіти навичками самостійної їди). Не можна годувати через силу. Чітке дотримання режиму допомагає сформувати стійкий апетит. При порушенні апетиту слід з’ясувати причину, при необхідності поговорити з батьками, лікарем. Дітей 1 року і 1 року 6 місяців годують по 3-4 одночасно. До 2 років можна годувати всіх одночасно.

Неспання.

Велику увагу приділяють самостійності дітей під час неспання.

У цьому віці у дітей різко зростає рухова активність. Якщо її обмежувати, то це негативно відобразиться на фізичному і психічному розвитку дитини. Через рухову активність дитина пізнає світ, тому необхідно прибирати небезпечні предмети. Не треба давати багато іграшок – увага розсіюється, дитина не може зосередитися на якісь одній іграшці і запам’ятати її ознаки. Велику кількість іграшок малюк тільки розкидає, зібрати не зможе тому не виробляються навички акуратності.

Організовуючи самостійну діяльність дітей, дорослий повинен ураховувати вікові особливості. Пояснивши спосіб дії з іграшкою, вихователь залишає його самого, щоб вчився гратися самостійно.

У грі необхідно розвивати пізнавальні можливості дитини, її мову. Дуже важливим є правильний підбір іграшок.

Розвиток рухів здійснюється через дії дитини з м’ячами, обручами, машинками.

Сенсорний розвиток ( кубики, пірамідки, коробки з вирізаними на кришках різними формами). Для сюжетних ігор потрібні сюжетні іграшки. Дитину слід навчати вмінню грати так як і вмінню слухати, дивитися, наслідуючи дорослих, говорити, діяти, розрізняти, порівнювати. Для загального розвитку організовують ігри з будівельним матеріалом, з дидактичними іграшками, рухливі ігри. Важливо вчити сприйняттю музики.

Прогулянка.

У холодну пору року прогулянки з дітьми першої підгрупи не проводять, так як вони швидко мерзнуть, самі себе зайняти не можуть. Діти цього віку гуляють увечері з батьками. Сон організовують у провітреному приміщенні з відкритими фрамугами, температура повітря в спальні + 15 градусів С.

Взимку для дітей 1 року 6 місяців – 2 років проводять одну прогулянку, тривалість залежить від погоди, приблизно 1 годину.

На прогулянку беруть іграшки. Рухливі ігри чергують зі спокійними. Вихователі слідкують щоб в холодну пору року діти не кричали, дихали носиками. Одяг повинен відповідати погоді. Якщо на вулиці більш ніж - 15 градусів, вітряно, дітей не виводять. У приміщенні температура знижується до + 15 градусів С, відповідно одягають дітей. і проводять прогулянку За 15 хвилин до наступного режимного процесу кватирки закривають, і температуру піднімають до потрібної поділки.

У літній період усі види занять і самостійна діяльність повинні проводитися на свіжому повітрі.

3. Виховання дітей другого року життя.

Фізичне виховання.

На другому році життя дитина починає активно рухатися і завдання дорослих полягає в збагаченні рухового досвіду, в створенні умов для розвитку рухової активності. Вихователь повинен виховувати інтерес до рухових дій, потребу в них.

Фізичне виховання залишається істотним фактором для розвитку дитини. Фізіологічна дія рухів на організм в тому, що збільшується приток крові до м’язів і тим самим покращується транспортування поживних речовин, кисню до тканин організму. Підвищується реактивність організму, покращується обмін речовин. Забезпечується більш міцніший зв’язок м’язів з кісткою. Рухи вважаються біологічним стимулятором росту. Вони мають рефлекторний вплив на функції всіх систем і органів, зокрема ( надниркові органи ), які мають важливе значення в забезпеченні адаптаційних реакцій.

Рухливі ігри і фізичні заняття з малюком проводять в ігровій кімнаті. Тому в ній слід створювати всі умови для стимулювання розвитку рухів (необхідне обладнання і простір ).

У групі слід мати: гірку зі спуском, широкі але невисокі ящики ( 10 – 20 сантиметрів) для влізання всередину і вилізання, залізання на них і злізання ; колоду обгорнена волоком і обтягнуту плівкою висотою 20– 25 см, довжиною 2 –2,5 метри, стійку з обручем (висота 120-130 см., діаметром 50-40 см.), корзину із сіткою (висота 60 см., діаметр 60 см.), драбинку із шириною прольоту 100 см., відстань між рейками 15-18 см., діаметр перекладини 2см, висота 150 см., гімнастичну лаву, довжина 2-2,5 м, ширина 30-25 см, товщина 3-5 см., дитячі диванчики, приладдя для підлізання і пролізання. Обладнання слід розміщувати так щоб залишилося місце для бігу, ігор. Крім спеціального обладнання слід мати іграшки, які б спонукали дітей до рухів; м’ячі, різноманітні за розмірами каталки, машинки, візки. Діти можуть виконувати різні рухи з ними. Необхідно мати достатню кількість відерець, кошиків, щоб діти могли збирати в них дрібні предмети. Слід мати надувні яскраві іграшки ( м’ячі, колоди ). Діти виконують з ними найбільш різноманітні дії.

По-різному використовують великий будівельний матеріал (будують, влазять, саджають іграшки ). Важливо щоб у дітей не зник інтерес до дій з іграшками. Для цього на 3– 4 дня з кімнати виносять деякі іграшки, а потім кожна нова іграшка дається дитині, показується спосіб дій з нею. Деяке обладнання та іграшки слід розміщувати так, щоб дитина достаючи їх виконувала певні дії. Не слід без нагальної потреби всаджувати дітей на стільці.

Під час виконання режимного процесу слід спонукати до виконання самостійних рухів. (піднятися в ліжко по драбинці). Вихователь повинен заохочувати самостійність дитини. А дитина повинна знати, що в скрутну хвилину на допомогу прийде вихователь.

У цьому віці малюк може самостійно виконувати деякі фізичні вправи, хоча в першому півріччі йому ще необхідна допомога дорослого, який би спрямовував його рухи. До 1 року 2 місяців продовжувати робити масаж спини і живота і виконують той комплект вправ, які дитина виконувала в кінці 1 року життя ( в комплекс включають найпростіші вправи з ходьби з перешкодами, по намальованій доріжці, по похилій дошці тощо). Усі спеціальні вправи спрямовані на формування певних рухових навичок, правильного автоматизму ходіння, відчуття рівноваги, координацію рухів, правильної постави, профілактику плоскостопості.

Не дивлячись на те, що дитини самостійно багато рухається, вдосконалення рухів повинно відбуватися під наглядом вихователя. Спеціальні заняття з фізичної культури проводяться вранці через 30-40 хвилин після сніданку. На прогулянці вдень проводяться рухливі ігри. Для проведення ігор повинно бути достатньо місця на майданчику та в груповій кімнаті. Усі види ігор, якими діти оволоділи на заняттях вдосконалюються під час самостійної діяльності в природних умовах на прогулянці.

Час відведений для прогулянки, слід використовувати раціонально, пам’ятаючи, що правильно організоване перебування на повітрі є дієвим засобом розвитку рухів дитини. Вихователь спонукає дітей спускатися з гірок, залазити на пагорбки і т. п. Для розвитку орієнтування і підтримання інтересу до виносних іграшок слід змінювати їхнє місцезнаходження, поповнювати новими, використовувати різноманітні зорові орієнтири. Загартовування проводиться такими способами: сон на повітрі, вологе обтирання, обливання ніг, повітряні ванни, під час фізичних вправ ходіння босоніж, плавання в басейні.

Розумове виховання

Одним із головних завдань розумового виховання дітей другого року життя є сенсорний розвиток. Здійснюється він головним чином в процесі предметної діяльності.

Більш тонким стає слухове, зорове, дотикове сприйняття. Дитина розрізняє не тільки різко контрастні за величиною і формою предмети, але і менш контрастні розміри, встановлює правильну за розмірами послідовність (піраміда із 5-6 кілець, розрізняє 4 кольори, може вибрати один із восьми запропонований вихователем).

Дитина використовує елементарні предмети-знаряддя: совочок, лопатку, молоток. З допомогою орудійних дій їй легше зрозуміти зв’язок між предметами. Поступово в результаті дій на основі наочно-образного мислення відбувається розвиток понять, а на їх основі узагальнюючих функцій мовлення. Навчивши дитину виконувати дії за словесною вказівкою, дорослий може формувати у неї першопочаткові моральні уявлення і оцінки. (наприклад, Оля гарна дівчинка віддала кубик Саші ).

У процесі розумового виховання вдосконалюється пам’ять, розвивається мислення. Мова стає засобом спілкування, засобом пізнання оточуючого світу. 2 рік життя є важливим етапом в розвитку дитини, тому особливу увагу в навчально-виховному процесі приділяють розвитку мовлення і розширенню орієнтування в оточуючому. Це завдання вирішується на заняттях, під час режимних процесів, ігор, самостійної діяльності. В результаті практичних дій з предметами домашнього вжитку, які супроводжуються поясненням дорослого, діти отримують велику кількість нових зразків. На фоні розвитку розуміння мовлення дорослих, починає формуватися активне наслідування їх діям. Поступово мова стає важливим засобом передачі дитині соціального досвіду і керівництва їх поведінкою.

Загальні завдання розвитку мови дітей.

Розвиток розуміння мови.
Сприяти наслідуванню дітьми мови дорослих.
Накопичувати словник.
Розвивати мову, як засіб спілкування.

В роботі з дітьми до 1 року 6 місяців на першому плані – розвиток розуміння мови дорослого, зокрема назв предметів, одягу, частини тіла людини тощо.

З допомогою фраз дорослий розкриває зміст сюжету, дає доручення, вчить розуміти їх зміст і виконувати. У становленні активного мовлення велику роль відіграє здатність наслідувати, звукосполучення і склади. Слова, що сприймають діти повинні використовувати із власної ініціативи.

З 1 року 6 місяців головним завданням є розвиток активного мовлення, проте продовжує розвиватися розуміння мови дорослого. Дітей слід навчати розуміти назви малознайомих чи незнайомих предметів, явищ, подій, які відбуваються не тільки в найближчому оточенні, а й на відстані (на вулиці, у дворі ). А також розуміти ознаки предмету, виконувати доручення. В активному мовленні відмічається значне розширення словникового запасу, діти починають використовувати всі слова, які раніше розуміли. Важливим є навчання дітей складати речення із трьох слів. Розвиваючи мову, слід вчити дітей звертатися до дорослого і ровесників задаючи запитання, передаючи свої враження декількома словами, фразами.

Протягом 2 року життя відбуваються зміни як в активному, так і в пасивному словнику, це повинен пам’ятати вихователь.

Існують так звані мікроперіоди в мовному розвитку дитини.

1-й. До 1 року 2 місяців – удосконалюються вміння, яких набули до 1 року життя, діти впізнають зображення предметів. Активна мова складається із лепетних слів.

2-й. До 1 року 3 місяців, 1року 4 місяців – швидко формується розуміння назви предметів і дій, розвивається функція узагальнення.

3-й. Від 1 року 3 місяців до 1 року 6 місяців – обсяг активного словника 30 – 40 слів. Діти висловлюють свої бажання, більше використовують спрощених слів, менше лепету. Зв’язок між предметами і словами стає більш міцним.

4-й. Від 1 року 6 місяців до 1 року 9 місяців – розуміють мову дорослого не підкріплену ситуацією, поведінка регулюється словом. До 1 року 10 місяців починають узагальнювати предметів за більш істотними ознаками.

5-й. Від 1 року 9 місяців до 2 років з’являються 2 – 3 складові речення. Мова стає засобом спілкування в найрізноманітніших ситуаціях. Діти частіше починають задавати питання.

До кінця 2 року життя інтенсивніше продовжує розвиватися наслідування. Діти можуть використовувати різні частини мови, розуміють зміст речень, в яких говорять про теперішні, минулі, майбутні події. Мова стає більш інтонаційною, виразною. Розуміння мови випереджає розвиток активного мовлення. У результаті неправильного виховання може спостерігатися затримка розвитку мовлення дитини.

Методи, прийоми і умови успішного оволодіння мовою.

Однією з умов є виховання у дитини потреби в мовному спілкуванні з дорослим. У процесі безпосереднього спілкування з дитиною, в грі, самостійній діяльності, під час режимних процесів вихователь не ставить прямого завдання навчити дитину говорити, але ці моменти він повинен використовувати для спонукання дитини до розмови. У спілкуванні з дитиною велике місце має займати спонукання, спрямоване на виконання різноманітних дій: „дай”, „принеси” і тому подібне. За допомогою цього методу формується орієнтування в оточуючому, розуміння назв предметів, дій, але недостатньо активізується власне мовлення дитини. Тому після виконання дитиною дій її слід запитати, що вона робила. Вихователь повинен спонукати малюка переводити емоційні, рухові, мімічні реакції в мовленнєві.

Ще одним важливим методом розвитку мови дитини є використання дорослим мовного зразка. Мова дорослого повинна бути емоційною, виразною, зрозумілою. Вагомим прийомом розвитку мови є запитання. На 2 році життя дітям можна і необхідно задавати різноманітні запитання: „де?”, „що це?”. Відповісти на них словом діти можуть у другому півріччі другого року життя. Педагогічна цінність питань в тому, що вони активізують мислення дитини. Окрім запитань вихователь може успішно використовувати такі прийоми як прохання повторити слова, невеличкі речення, доручення. Завдання вихователя полягає в тому, щоб усі види діяльності дітей і режимні процеси зробити результативними щодо розвитку мови малюків. Мовні реакції у дітей раннього віку активізуються у моменти сильної зацікавленості, тому вихователь повинен так організувати життєдіяльність дитини, щоб їй було цікаво і вона активно й охоче діяла під час будь-яких режимних процесів. Робота з розвитку мовлення та орієнтування в оточуючому здійснюється одночасно. Вихователь повинен підтримувати орієнтовну активність дитини в побутових ситуаціях, організовувати їх так, щоб кожна з них мала розвивальний характер. А це означає, що вихователь повинен коментувати кожну дію, мотивувати її.

Показником розвитку пізнавальної активності дітей є запитання. Повсякденні розмови з дорослими сприяють тому, що в другому півріччі 2 року життя змінюється характер спілкування – воно стає мовним і з боку дитини. Вона активніше задає запитання. Іноді дорослий користується прийомом власного запитання-відповіді. Слово дорослого повинне співпадати з відчуттями малюка. Дорослі у спілкуванні з дітьми широко використовують художнє слово.

До 1,5 року дитина може узагальнювати предмети за істотними ознаками. Розвиток функції узагальнення в пасивному, а потім в активному мовленні залежить від уміння вихователя добирати предмети, співставляти їх, виділяючи істотні сенсорні ознаки. Спочатку дитину вчать бачити відмінне, а потім спільне в предметах оточуючої дійсності. Дитина раннього віку по-різному взаємодіє з предметами. Іноді вона вміє виконувати дії з ними, але не знає назв предметів, тому, що дорослий мало говорить з дитиною. Тільки за умови одночасної орієнтовної і мовної взаємодії до кінця 2 року життя діти роблять значні успіхи в розвитку пасивного і активного мовлення.

Дорослим необхідно називати дитині основні предмети обстановки, даючи небагато інформації та спонукати її до закріплення знань через практичні дії. Так, дітей знайомлять з меблями, посудом, одягом. Під час ігор, одягання на прогулянку, годування дорослий називає предмети та дії з ними. За таких умов діти в 1,5 року вільно орієнтуються в предметах одягу і найближчого оточення. До кінця 2-го року життя дитина освоює призначення однотипних предметів – шафа для посуду, книг, одягу. А також легко знаходить предмети одягу дівчаток і хлопчиків, більш тонко диференціює посуд, знає призначення постільної білизни.

На другому році життя дитину починають знайомити з працею дорослих. Так, після 1,5 року дітям називають трудові процеси – прання, миття посуду, підлоги та залучають до виконання посильних трудових дій. Дорослий звертає увагу дітей на стан погоди. У доступній формі знайомить з явищами оточуючого життя. Звертає увагу на транспорт, вулицю, будинки, дії дорослих. Вчасне ознайомлення дітей з явищами оточуючої дійсності сприяє вчасному та успішному розвитку сюжетно-відображувальної гри. В ігровій діяльності спеціальні завдання розвитку мови дитини не ставляться, але сам процес навчання способам дії з іграшкою сприяє розвитку мови. У результаті навчання у дитини розвивається здатність наслідувати не тільки дії, але й слова, створюються умови для висловлювань за ініціативою дитини (наприклад, спільне з дорослим зведення будинку, складання матрійки).

Методи розвитку мови вихователі повинні застосовуватися у поєднанні з методами навчання дітей способам дій з предметами.

З раннього віку дітей в доступній формі знайомлять з природою, виховують інтерес, бережне ставлення до її об’єктів, основи естетичних почуттів.

Завдання розумового виховання дітей 2-го року життя.

1) розширювати орієнтування в оточуючому і розвивати мову;

2) розвивати розуміння назв предметів, їх сенсорних ознак, дій з предметами; формувати узагальненні поняття;

3) збагачувати активний словник, формувати потребу в спілкуванні;

4) розвивати цілеспрямовані дії та загальні рухи;

5) розвивати інтерес до природи та трудових дій дорослих;

6) розвивати позитивні емоції;

7) розвивати морально-етичне та естетичне ставлення до явищ і предметів оточуючої дійсності, що сприймаються дитиною.

Моральне виховання.

Одним із завдань виховання дітей 2 року життя є формування передумов моральної поведінки і культурно-гігієнічних навичок. Формування у дітей тієї чи іншої звички починається навчанню її відповідному навику. Набута звичка стає потребою. На основі звичок формується характер (наприклад, риса характеру охайність). На другому році життя дитина ще не в змозі осмислити правила і моральні норми поведінки, якими вона могла б керуватися у власних вчинках. Але опанувавши нові звички під керівництвом вихователя, вона чинить у відповідності з ними. Засвоєння дій відбувається поелементно, з показом і коментуванням дорослого.

Безконтрольні дії дітей приводять до утворення неправильних навичок.

Вимоги до формування навичок: посильність, сприятлива атмосфера; вчасність; інтерес до дій; послідовність операцій; систематичність.

Чим більшою кількістю навичок дитина оволоділа, тим легше їй засвоювати нові. З оволодіванням новими навичками зростає загальна умілість і здатність до навчання. Поки навичка не перейшла в звичку дитина потребує вказівок і контролю з боку дорослих. При цьому вихователь використовує методи заохочення, схвалення, власний приклад. Звички на відміну від умінь і навичок відрізняються стійкістю.

Одним із засобів викорінення шкідливої звички є заміна її корисною. Викорінити таку звичку значно важче, ніж виробити нову. На перших порах треба переключати увагу дитини, відволікати її від шкідливої звички.

Умови викорінення шкідливих звичок: поступове викорінення; не всі відразу, якщо їх кілька; не карати дитину.

Корисні звички, які слід формувати у дітей 2-го року життя: вести себе спокійно; вітатися, дякувати; поважати працю дорослих (складати на місце іграшки, не бруднитися); засипати без зайвих подразників; бути охайними під час їди, прогулянки.

З метою формування навичок моральної поведінки вихователь може ефективно використовувати гру.

Виховання гуманних почуттів позитивних взаємовідносин.

На початку 2 року життя у дітей починають формуватися передумови моральних почуттів, що мають велике значення для розвитку взаємовідносин з ровесниками.

Правильне позитивне ставлення до оточуючого – необхідна умова комфортного відчуття дитини в групі ровесників. Перші поняття про взаємовідносини людей дитина отримує спостерігаючи за взаємовідносинами і поведінкою дорослих. Наслідуючи дорослих, дитина будує свої взаємовідносини з оточуючими. Із почуття симпатії до дорослого згодом виникає бажання бути схожим на нього в усьому. Виховуючи позитивні взаємовідносини між дітьми вихователь звертає увагу на інших малюків (Саша плаче – Оля, пожалій його ).

В дошкільному закладі дитина отримує багатий досвід взаємовідносин, вчиться поважати права інших дітей (не відбирати іграшки, вчиться ділитися). З цією метою вихователь використовує ігрові ситуації.

Не можна допускати, щоб діти віднімали іграшки, сердились і тому подібне. Опираючись на кожний конкретний вчинок вихователь дає поняття гарного і поганого вчинку. Дітей необхідно частіше заохочувати, спонукати до гарних вчинків, давати можливість утверджуватися в правильності тих чи інших вчинків. Спільні ігри зближують дітей. Виховання гуманних почуттів сприяє вихованню позитивного ставлення до тварин, рослин. Вихователь при цьому подає власний приклад. В одній ситуації вихователь опирається на бажання дитини бути самостійною, в іншій – спонукає до співчуття, в третій – радіє разом з дітьми правильному вчинку.

Форми виховання культури поведінки і почуттів: ігри-заняття; ігри-вправи; ігри-інструкції; ігри-інсценівки.

Естетичне виховання опрацювати самостійно.

Організація самостійної діяльності дітей.

Всебічний розвиток дитини відбувається в процесі її активної діяльності. Провідними видами діяльності дітей 2-го року життя є: дії з предметами і гра. Характер і зміст діяльності є показниками розумового розвитку дитини. Від занять самостійна діяльність відрізняється тим, що виникає з ініціативи дитини. Оскільки ця діяльність цікава малюку, значить може бути особливо продуктивною. Гра для дитини – це її природній стан, тому займає більшу частину вільного часу. Гра не тільки вправляє, навчає, але й приносить емоційну насолоду. В ній дитина експериментує, пізнає оточуючий світ, виявляє творчість. У грі в дитини розвиваються психічні пізнавальні процеси, формуються моральні якості. Поступово виникають спільні ігри, які вчать дітей узгоджено діяти, не сваритися, допомагати одне одному.

Спочатку у дитини складаються позитивні стосунки з дорослим, виникають емоційно-ділові зв’язки (спілкування). Діти швидко переймають характер ставлення дорослого до них і відповідають йому тим же. Вже на 2-му році життя діти прислухаються до оцінки їхньої поведінки вихователем і орієнтуються на неї.

Для вихователя організація самостійної ігрової діяльності дітей раннього віку – складне завдання. По-перше, він не повинен пригнічувати ініціативи дітей, вміло спрямовувати їх активність на закріплення знань та вмінь, отриманих на занятті. По-друге, повинен навчити малюків гратися самостійно.

З метою успішної організації самостійної діяльності вихователь повинен добре знати психологічні та індивідуальні особливості дітей групи.

Види самостійної діяльності дітей 2-го року життя.

1) ігри пов’язані з рухом (ігри з м’ячем, возиком, машинками, спускання з гірки тощо);

2) орієнтувальна діяльність, яка поступово ускладнюється і перетворюється в спостереження за природою, діяльністю людей. Діти із задоволенням розглядають картинки, ілюстрації до казок, книги. Пізнавальна активність, яка знаходить відображення в орієнтовній діяльності є початковим етапом у кожній грі, самостійній дії дитини.

3) дії з предметами (будівельні набори, кубики, молоток, коробочки з отворами та об’ємні геометричні фігури, кільця, пірамідки, матрійки, ляльки, іграшкові тваринки тощо). У другому півріччі другого року життя діти здатні відтворювати умовні предметно-ігрові дії з лялькою, іграшковою собачкою. При цьому вони відображають дії, що спостерігають в реальному житті.

4) спілкування з дорослим щодо результату діяльності, гри (наприклад, як побудували будинок для собачки)

Умови успішного протікання самостійної діяльності дітей 2-го року життя.

1) організація матеріального середовища групи: наявність необхідних видів іграшок та предметів, які б зберігалися на видноті; 2) вільне для рухів дітей місце; 3) наявність спортивного обладнання –гірок, лав, бар’єрів, дуг тощо; 4) матеріал, що використовує вихователь для розгляду повинен час від часу змінюватися (настінні картинки, панно тощо); 5) для спостережень за об’єктами природи необхідно тимчасово вносити птахів, рибок, ссавців.

В першому півріччі вихователь допомагає дитині розвивати гру ситуацією-підказкою (наприклад, поруч із іграшковою собачкою ставить мисочку, поруч з лялькою кладе гребінець). У другому півріччі діти самі добре орієнтуються в груповій кімнаті та розташуванні матеріалів, тому самі можуть вибрати іграшки для гри. Місце для ігор з дидактичними іграшками доцільно розташовувати недалеко від шафи чи полиці, на якій зберігаються іграшки. Меблі в ігровому куточку повинні бути міцними, надійними. Крім сюжетних іграшок мають бути атрибути до сюжетних ігор, елементи спеціального одягу (лікаря, перукаря).

У другому півріччі другого року життя діти вже відтворюють уявні дії, граючись із предметами-замінниками (іграшковий ніж, гребінець тощо). Ці предмети збагачують ігрову діяльність дітей.

Керівництво вихователем самостійною діяльністю дітей.

Головне завдання вихователя під час самостійної діяльності – впливати на емоційний стан вихованців, забезпечуючи їх позитивними переживаннями. Вихователь обов’язково організовує спостереження, ігри, розваги. Під час керівництва грою вихователь вирішує такі завдання: 1) спрямовує увагу дітей на гру; 2) навчає необхідним ігровим діям;3) переключає з одного виду діяльності на інший; 4) ускладнює діяльність, робить її різноманітнішою, тривалішою; 5) позитивно оцінює дії та вчинки дітей.

У процесі самостійної діяльності вихователь звертає увагу на поведінку дітей, зокрема вміння гратися іграшками, правильно діяти з предметами, ділитися ними, складати їх на місця. Також зусилля вихователя спрямовуються на розвиток психічних пізнавальних процесів у дітей на формування рис особистості: самостійності, цікавості, ініціативності. Педагог стежить за дотриманням дітьми норм і правил поведінки, за адекватною реакцією на слова „можна”, „не можна”.

Методи та прийоми керівництва грою дітей.

1) збагачення життєвого досвіду; 2) власний приклад поведінки дорослого; 3) залучення до спостережень за оточуючою дійсністю; 4) спеціальні покази ігрових дій; 5)дія рукою дитини (відкривання матрійки); 6) показ дії у супроводі пояснюючого слова; 7) словесні інструкції; 8) метод опосередкованого залучення до гри (лялька Катя забруднилася. Що треба зробити? Покупати); 9)дії за уявою. Використання предметів-замінників. До кінця другого року життя діти можуть виконувати дії з уявними предметами; 10)правильна оцінка дій дитини – позитивна, стимулююча.

Параметри правильно організованої самостійної діяльності.

1) переважання позитивних емоцій у дітей групи; 2) вміння дитини самостійно вибрати гру; 3) доброзичливі стосунки з оточуючими дорослими та однолітками; 4) частота і характер мовних реакцій.

Навчання на заняттях.

Заняття мають свою специфіку і відрізняються від інших видів діяльності такими ознаками: 1) ініціатива належить дорослому: вибір теми заняття, їх послідовність, організація, наповнення; 2) поповнюють, уточнюють, розширюють багаж знань, умінь, навичок; 3) цілеспрямовано розвивають психічні пізнавальні процеси; 4) матеріал занять обов’язковий для засвоєння; 5) мають чітку часову організацію; 6) розвивають творчість, ініціативу, формують позитивні взаємовідносини. Без організованих занять не може відбуватися повноцінний розумовий розвиток.

На другому році життя навчання відбувається в ігровій формі.

Показники правильно проведеного заняття: 1) інтерес та позитивне ставлення до занять; 2) активність дитини на занятті; 3) відсутність ознак втоми; 4) досягнення мети заняття.

На 2-му році життя проводяться такі заняття: 1) розвиток мови і орієнтування в оточуючому; 2) розвиток дій з предметами, сенсорний розвиток; 3) розвиток загальних рухів; 4) музичні заняття.

Організовуючи та плануючи заняття, вихователь ураховує вікові особливості дітей, програмні вимоги та реальний рівень розвитку вихованців групи.

Заняття, на яких використовуються рухи менше стомлюють дітей, тому тривають довше (наприклад, фізкультурні заняття та музичні – 10 хвилин, а решта занять – 3-5 хвилин). Під час заняття вихователь уважно стежить за самопочуттям дітей – стомилися вони чи ні.

Кількість дітей на занятті: 1рік 3 місяці – 3 дитини; 1 рік 6 місяців – 5-6 дітей; 1 рік 9 місяців – 9 дітей. Об’єднувати дітей в групи можна коли кожна дитина вміє вести себе на занятті: слухати, виконувати завдання вихователя. Головним критерієм тривалості заняття є позитивні емоції дітей та їхня цікавість, інтерес до заняття.

Кількість занять протягом дня – 3-4, включаючи заняття на прогулянці.

Для дітей молодшої підгрупи заняття, яке проводиться під кінець неспання є найлегшим. Вдень плануються основні види занять. Для дітей старшої підгрупи усі основні види занять проводяться вранці, а у другу половину дня – повторюються.

Календарний план складається на тиждень з ускладненням мети або зміною матеріалів. Протягом місяця заняття ускладнюються двічі: перший раз на першому тижні, а другий раз – на 3-4 тижні. Ускладнюють заняття тоді, коли дві третини дітей групи засвоїли матеріал.

Приклад заняття з сенсорного виховання

Тема. Нанизування великих і маленьких кілець на стержень.

Програмний зміст: вчити дітей звертати увагу на величину предметів під час виконання дій з ними; формувати вміння правильно орієнтуватися в словах „велике”, „маленьке”; закріпити вживання ввічливих слів; розвивати інтерес та позитивне ставлення до занять.

Матеріал: однорідні пірамідки, які складаються із 4-х великих і 4-х маленьких кілець. Діаметр великого кільця 4,5 см., маленького 3 см.

Хід заняття. Діти, до нас у гості приїхав зайчик. Давайте з ним привітаємося. Він привіз із собою пірамідки. Давайте ними пограємося. Подивіться уважно пірамідка складається із кілець. Це маленьке кілечко і це маленьке (знімаю і показую. Зняті кільця кладу справа від стержня). Діти, а ці кільця не такі як маленькі, вони великі. Я знімаю велике кільце і кладу біля маленького і ще знімаю велике кільце, і ще знімаю велике кільце. Тепер я нанижу кільця на стержень. Спочатку велике. Ось так. Допоможи мені, Олю, нанижи велике кільце. Молодець, а тепер ти, Сергійку, молодець. А тепер нанижемо усі маленькі кільця. Яке кільце нанизала Катюша? Правильно, маленьке. А тепер діти, я кожному дам пірамідку і ви розберете і зберете свої пірамідки самостійно. Діти розбирають і збирають пірамідки під наглядом вихователя, 2-3 рази, повторюючи слова „маленьке”, „велике”, залежно від інтересу та індивідуальних особливостей. Потім вихователь говорить: „Діти, зайчику пора додому, давайте поставимо пірамідки на його машину, подякуємо йому за іграшки і попрощаємося з ним”. Гра-заняття триває 5-8 хвилин.

221 група (2-й рік життя)

vika — Thu, 26 Jan 2017 16:24:17 GMT

Лекція № 10

Тема. Виховання дітей другого року життя

План

1. Загальні особливості розвитку дітей другого року життя.

2. Режим, організація режимних процесів у групі.

3. Виховання дітей другого року життя: фізичне, розумове, моральне, естетичне.

4. Організація самостійної діяльності дітей.

5. Навчання на заняттях.

6. Організація матеріального середовища групи.

Знати: - особливості розвитку дітей 2 року життя;

- режим дня, методику організації режимних процесів;

- методику проведення занять;

Уміти: - користуватись програмою;

- проводити заняття;

- організовувати самостійну діяльність дітей;

- організовувати режимні процеси.

Література

1. Э. Пиллюгина. Воспитание от 2,5-3 до 5-6 месяцев //Дошкольное воспитание. –1990. – № 4. –С. 83.

2. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник для студентів ВНЗ. – К.: «Академвидав», 2004.-456 с.

3. ГолубєваЛ.И. особливості фізичного розвитку дітей 1 роки життя, Дошкільна виховання, №4., 2003, з 88-89.

4. Доман Р. Як допомогти дитині фізично досконалим: Пер. з анг. - М.: АСТ, Акваріум, 2000. - 333 з.

1. Загальні особливості розвитку дітей другого року життя.

Анатомо-фізіологічні особливості.

4. Розвиток імунної системи.

5. Висока ранимість.

6. Швидка стомлюваність організму.

Подальше вдосконалення емоцій відбивається на поведінці дитини.

У психічному розвитку дитини можна виділити 4 періоди:

1– від 1року 1місяця до 1 року 3 місяців.

2– від 1 року 4 місяців до 1 року 6 місяців.

3– від 1 року 7 місяців до 1 року 9 місяців.

4– від 1 року 10 місяців до 2 років.

Можна виділити наступні лінії розвитку.

розуміння мови дорослого і активне мовлення;
сенсорний розвиток;
розвиток гри і дій з предметами;
розвиток рухів;
розвиток навичок самостійності.

Характерні особливості сенсорного розвитку.

До 2 років діти підбирають предмети за зразком дорослих, чи словесною інструкцією за кольором.

Інтелектуальний розвиток.

Педагогічні умови розвитку мови.

1. Ігрова діяльність. 2. Рухова активність. 3. Спілкування з дорослими. 4. Спеціальні заняття.

4. Особливе значення має розвиток гри та дій з предметами.

На другому році життя у дітей формуються такі почуття як співчуття, доброзичливість.

5. Особливості протікання самостійної діяльності. Під час неї діти оволодівають різними рухами.

1. Удосконалюється прямоходіння хоча дітям важко ходити по прямій, вони роблять багато зайвих рухів.

2. Режим, організація режимних процесів.

Співвідношення режимних процесів.

вік	годування		неспання			сон
	к-сть	Пром. між ними	тривалість	к-сть періодів	тривалість сну в день	трив. нічного сну	всього
1р-1,5р.	4	4,5-3,5г.	3,5-4,5г.	2	1-йсон 2,5-2 г. 2-й 1,5-1г.	10г. 11г.	14,5-13г.
1,5р-2р.	4	4-3,5г.	4,5-5,5г.	1	3-2,5г.	10г. 11г.	13,5-13г.

При проведенні режимних процесів вихователь повинен:

1. Своєчасно задовольняти органічні потреби дитини.

2. Виховувати позитивні відносини.

3. Розвивати і вдосконалювати рухи, мову, орієнтацію в оточуючому.

4. Систематично і планомірно прививати культурно-гігієнічні навички.

5. Виховувати культуру поведінки і доброзичливі взаємовідносини.

6. Розвивати самостійність.

7. Прищеплювати першопочаткові трудові навички.

Існує ряд правил, яких дотримуються при проведенні режимних процесів.

3. Єдність вимог вдома і в дитячому закладі.

Методика проведення режимних процесів включає наступні прийоми.

1. Створення у дітей попередньої установки на процес.

2. Режимний процес повинен протікати неспішно в спокійній обстановці і супроводжуватися мовою вихователя.

Важливо слідкувати за регулярністю фізіологічних оправлень, приблизно через 1,5 години.

Харчування.

– Дотримання гігієнічних вимог до транспортування блюд (герметично закритий посуд).

Неспання.

Велику увагу приділяють самостійності дітей під час неспання.

У грі необхідно розвивати пізнавальні можливості дитини, її мову. Дуже важливим є правильний підбір іграшок.

Розвиток рухів здійснюється через дії дитини з м’ячами, обручами, машинками.

Прогулянка.

У літній період усі види занять і самостійна діяльність повинні проводитися на свіжому повітрі.

3. Виховання дітей другого року життя.

Фізичне виховання.

Розумове виховання

Загальні завдання розвитку мови дітей.

Розвиток розуміння мови.
Сприяти наслідуванню дітьми мови дорослих.
Накопичувати словник.
Розвивати мову, як засіб спілкування.

Існують так звані мікроперіоди в мовному розвитку дитини.

Методи, прийоми і умови успішного оволодіння мовою.

Завдання розумового виховання дітей 2-го року життя.

1) розширювати орієнтування в оточуючому і розвивати мову;

2) розвивати розуміння назв предметів, їх сенсорних ознак, дій з предметами; формувати узагальненні поняття;

3) збагачувати активний словник, формувати потребу в спілкуванні;

4) розвивати цілеспрямовані дії та загальні рухи;

5) розвивати інтерес до природи та трудових дій дорослих;

6) розвивати позитивні емоції;

Моральне виховання.

Безконтрольні дії дітей приводять до утворення неправильних навичок.

Умови викорінення шкідливих звичок: поступове викорінення; не всі відразу, якщо їх кілька; не карати дитину.

З метою формування навичок моральної поведінки вихователь може ефективно використовувати гру.

Виховання гуманних почуттів позитивних взаємовідносин.

Форми виховання культури поведінки і почуттів: ігри-заняття; ігри-вправи; ігри-інструкції; ігри-інсценівки.

Естетичне виховання опрацювати самостійно.

Організація самостійної діяльності дітей.

Види самостійної діяльності дітей 2-го року життя.

1) ігри пов’язані з рухом (ігри з м’ячем, возиком, машинками, спускання з гірки тощо);

4) спілкування з дорослим щодо результату діяльності, гри (наприклад, як побудували будинок для собачки)

Умови успішного протікання самостійної діяльності дітей 2-го року життя.

Керівництво вихователем самостійною діяльністю дітей.

Методи та прийоми керівництва грою дітей.

Параметри правильно організованої самостійної діяльності.

Навчання на заняттях.

На другому році життя навчання відбувається в ігровій формі.

Кількість занять протягом дня – 3-4, включаючи заняття на прогулянці.

Приклад заняття з сенсорного виховання

Тема. Нанизування великих і маленьких кілець на стержень.

Продовження для студентів 221 групи (1-й рік життя)

vika — Thu, 26 Jan 2017 16:22:00 GMT

5. Виховання дітей від 5-6 міс. до 9-10 місяців.

Анатомо-фізіологічні особливості дітей цього віку звичайно розгляд-ся сумарно від 6 місяців до 1 року. В цьому віці у більшості дітей прорізуються нижні і верхні різці. Продовжує збільшуватись кількість ферментів крові, збільшуються середні величини артеріального тиску (з 74/51 у новонароджених до 86/63 у дітей до 9 місяців). Протягом даного вікового етапу особливий вплив на фізичний і нервово-психічний розвиток має своєчасне оволодіння основними рухами. Доцільно, щоб дитина спочатку до 7 місяців навчилася повзати, а після (до 8 місяців) самостійно навчилася сідати, сидіти, лягати із положення сидячи.

Велике значення приділяють розвитку мовленнєвих реакцій. У дітей цього віку формується розуміння мови дорослих, мовленнєві навички. Дитина засвоює більш складні дії з предметами, що сприяє розвитку сприйняття, мислення, пам’яті і уваги. Дитина дізнається про властивість предмета діючи з ними. Змінюється характер спілкування дорослого з дитиною. Тепер одного емоційного спілкування недостатньо, необхідне емоційно-ділове спілкування, при якому дорослі навчають дитину і допомагають оволодівати чимось. Необхідно продовжувати розвивати зорове і слухове сприймання у дітей, виховуючи інтерес до оточуючого.

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ

Особливості режиму і режимних процесів. Режим дещо змінюється. Дитина вже може не спати протягом 2 годин безперервно, переходить на 3-х разовий сон в день, нічний сон триває 10 годин. Послідовність режимних процесів зберігається. Якщо дитина не прокинулась до 22.00. то її годують в 3.30.

Годування: 6.00; 10.00; 14.00; 18.00; 22.00 або 3.30.

Неспання: 6.00-8.00; 10.00-12.00; 14.00-16.00; 18.00-20.00.

Сон: 8.00-10.00; 12.00-14.00; 16.00-18.00; 20.00-6.00.

Діти у віці 9-10 місяців отримують одне годування в 6 годин ранку ( без нічного ).

ГОДУВАННЯ

Годувати дітей слід в спеціально відведеному місці. З 8 місяців, коли дитина навчилася сидіти самостійно, її треба садовити за стіл на високому кріслі. Діти 5-6 місяців уже можуть їсти з ложки. В 6-7 місяців треба вчити їх пити з чашки, привчати притримувати її руками. Дитині слід давати шкоринку, сухарик, щоб вона привчалася жувати їх. Після 8 місяців, коли дитина вміє сидіти самостійно, то вихователь годує двох зразу почергово. З кожним місяцем раціон харчування росте, у відповідності з рекомендацією лікаря, малюку пропонують нові блюда. Нове блюдо вводять так: на початку годування малюку дають 2-3 ложки нового блюда, а потім догодовують звичною стравою. Під час годування дорослий називає дитину по імені, наприклад: Ігорьочок пий із чашечки. Дитині подобається самостійно виконувати дії. З 1-х днів життя слід привчати дитину до охайності під час їжі.

З 7-8 місяців необхідно викликати у дитини бажання мити руки перед їдою.(наприклад, давай, помиємо ручки.)

З допомогою дорослого дитина починає оволодівати новим вмінням. Дорослий повинен викликати позитивні емоції стосовно цього процесу. Після того, як дитина навчиться сидіти її слід садити на горщик перед і після сну, в середині неспання. Навички охайності виробляються за умови, якщо дитині регулярно міняють забруднений одяг, слідкують за чистотою обличчя, вмивають по мірі необхідності, а не чекають кінця годування. З часом дитина і сама починає реагувати на неохайність в одязі. Після того, як дитина навчилася повзати їй замість повзунків слід одягати штанці.

НЕСПАННЯ

Період неспання діти 7-8 місяців проводять в манежі (5-6 чоловік). Коли діти починають гарно повзати, стояти, тримаючись за опору, вставати, їх слід перевести у частину кімнати, огороджену бар’єром. Підлога повинна бути з відповідним покриттям, а також витриманий температурний режим і вологість повітря. Вихователю необхідно продумати розташування іграшок: вони мають бути на різній висоті і відстані від дитини, що сприяє розвитку рухів. Вихователь обов’язково повинен показувати як гратися з іграшками. Він повинен попереджувати конфлікти між дітьми, стежити за позою дітей, вчасно її змінювати. Якщо дитина втомилася від ровесників, її слід ізолювати, але не залишати саму, і не відносити в іншу кімнату. У процесі неспання необхідно приділяти увагу кожній дитині. Дитину слід продовжувати знайомити з оточуючим, зі своїм відображенням у дзеркалі. Слід давати малюку знайомі іграшки, які б він використовував за призначенням. Дітям треба давати м’ячі, бо вони люблять кидати іграшки.

Самостійна діяльність дитини чергується з іграми - заняттями. Дякуючи зміні різних за характером видів діяльності та ігор-занять, час неспання дитина проводить більш активно і триваліше. Набуті під час занять вміння закріплюються в самостійній діяльності.

РОЗВИТОК РУХІВ

Якщо 5 місячна дитина вміє перевертатися на живіт і багато часу із задоволенням проводить в цьому положенні, грає з іграшками, її легко можна підвести до засвоєння рухів, пов’язаних з повзанням, а потім і з вмінням сідати і лягати, вставати, притримуючись за нерухому опору, і ходити коло неї. Не слід починати саджати дитину з 1-х місяців життя, такі діти до 5-6 місяців надають перевагу сидінню, а не рухам. Її хребет при тривалому сидінні деформується, так, як недостатньо ще зміцнів. Дитина швидко стомлюється, а сама змінити положення не може. Тому необхідно спонукати дитину до повзання, сприяти розвитку рухової активності, бажання самостійно вивчати цікавий предмет. В процесі повзання зміцняються м’язи, хребет, здійснюється загалом фізичний розвиток.

До 8 місяців треба заохочувати бажання дитини самостійно сідати, опираючись на одну руку і сидіти без підтримки, грати з іграшками, спостерігати за оточуючим з положення сидячи. Спонукати вставати, тримаючись за бар’єр, ходити вздовж нього. З 8-9 міс. можна пропонувати перейти від однієї опори до іншої. Необхідно розвивати у дітей рухову активність.

ЗАГАРТУВАННЯ

З метою загартування проводять повітряні, водні і сонячні процедури, подібні тим, що проводились в попередніх групах. Проте до 8-9 місяців повітряну ванну можна не поєднувати із загальними обливаннями. Роздягненою дитину залишають на 4-5 хвилин, а потім обливають водою. Проведення повітряної ванни після водної може викликати переохолодження, так як з поверхні тіла в перші декілька хвилин після обливання продовжується подальша віддача тепла.

РОЗУМОВЕ ВИХОВАННЯ

Розвиток підготовчих етапів мови. До 5-6 місяців дитина гарно лепече, вимовляє склади, до 7 місяців вона починає наслідувати дорослих, говорити склади, які вимовляє сама, чи тих, що почула від дорослих. З 8-9 місяців слід спонукати дитину наслідувати нові склади. З 6 до 10 місяців у дитини починає формуватися розуміння мови дорослого. Вона слухає слова, починає розуміти їх. З 5-6 місяців слід спонукати дитину повертати голову і відшукувати поглядом предмет, спочатку в певному місці, а потім змінюючи їх місцезнаходження. З 7-8 місяців слід вчити дітей знаходити поглядом деякі предмети, виконувати прохання дорослого „дай” та інші.

У процесі спілкування дитину слід називати постійно на ім’я. В 8-9 місяців дитина запам’ятовує своє ім’я і реагує на нього. Вихователь повинен уважно ставитися до мовних проявів дитини, її спостережливості.

Розвиток підготовчих етапів мовлення здійснюється на спеціальних заняттях. З дітьми 8 місяців доцільно проводити ігри в схованки, знайомлячи дітей з іменами дорослих і однолітків. Усі рухи, що виконуються необхідно коментувати.

РОЗВИТОК ДІЙ З ПРЕДМЕТАМИ

Продовжуючи розвивати дії з предметами, необхідно спонукати різноманітні маніпуляції з іграшкою ( розмахування, стукання тощо). З 7-8 місяців учити розрізняти деякі види іграшок, грати в залежності від їх особливостей. З 8-9 місяців вчити виконувати дітей дії за показом дорослих, потім тільки за словесною вказівкою. Дитина може розглядати своє відображення. Їй слід давати дерев’яний посуд, іграшки, які котяться якщо до них доторкнутися.

З 6-7 місяців слід викликати наслідування простим діям (прокотити м’ячик).

ЕЛЕМЕНТИ МОРАЛЬНОГО І ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ.

Підтримувати інтерес до близьких і рідних, заохочувати, позитивні емоції. Розвивати інтерес до ровесників. З 7-8 місяців проводять спільні ігри „схованки”, „наздоганялки”. Вихователь повинен спонукати до позитивних емоційних проявів, вирішувати конфліктні ситуації, попереджати дії, що ведуть до конфліктів.

МУЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ

Виразне виконання веселої і спокійної мелодії викликає у дітей різний емоційний відгук. Дітям можна запропонувати послухати звучання різних інструментів з різним тембром. Необхідно вправляти в пошуку джерела звуку. Активно стимулювати дії зв’язані з музикою. Викликати вокалізацію під час співу дорослих. Вихователь під власний спів вправляє дитину в різних танцювальних рухах: помахування руками, плескання в долоні, рухи ногами; в ігрових діях: продзвеніти брязкальцями. Всі ці рухи засвоюються в спільних діях з дорослим, за показом, а потім самостійно.

Провідним вмінням є розвиток рухів – оволодіння повзання.

ДОСЯГНЕННЯ МАЛЮКА

У 7 місяців:- стукає, розмахує брязкальцем, перекладає, кидає його; добре повзає; знаходить поглядом предмет за словами дорослого; подовгу лепече, вимовляючи одні і ті ж слова (склади);

У 8 місяців: довго і різноманітно займається з іграшкою; сам сідає і лягає; виконує різноманітні дії; п’є із чашки, яку тримає дорослий; їсть шкоринку утримуючи її.

У 9 місяців: ходить притримуючись за предмети; знає своє ім’я, відгукується на нього; на питання „де ?” знаходить предмет; з предметами діє в залежності від їх властивості; наслідує дорослого, повторюючи склади; гарно п’є із чашки, притримуючи її руками.

Кожного місяця маса тіла збільшується на 500-600грам, ріст збільшується на 1.5-2см в місяць.

6. Виховання дітей від 9-10 місяців. до 12 місяців

У цьому віковому періоді продовжується інтенсивний розвиток дитини, її сприйняття, орієнтування в оточуючому, розуміння мови, але особливий на розумовий розвиток дітей має оволодіння діями з предметами, які спрямовані на досягнення певного результату, а також – розвиток активного мовлення.

Розвиток рухів на даному етапі повинен бути спрямований на закріплення і удосконалення набутих рухових навичок і розвиток умінь, що підводять до самостійного ходіння.

Одним із завдань розумового виховання є удосконалення сприйняття в процесі ознайомлення з оточуючим, розвиток дій з предметами (за показом і словом дорослого, опосередковані дії з використанням іншого предмету, як засобу для досягнення результату).

Перші ігрові дії з сюжетними іграшками мають великий вплив не тільки на розвиток сприйняття, а й інші психічних процесів - пам’яті, мислення тощо.

Головними завданнями розвитку мови дітей на цьому етапі є:

збагачення активного і пасивного словника;
формування перших найпростіших узагальнень.

Слід спонукати до перших самостійних забав з музичними іграшками, розвивати музичний слух, виховувати любов до музики.

Остання четверть першого року життя – це вік дитини від 9 до 12 міс. В цей період зберігається швидкий темп розвитку. Анатомо-фізіологічні особливості відображаються, як в морфологічних так і в функціональних показниках. До 1-го року в дитини прорізаються 8 зубів – середні і бокові різці на нижній і верхній щелепах. До кінця 1-го року життя закривається великий родничок. Продовжує збільшуватись довжина трахеї і бронхів. Збільшується довжина і товщина печінки, підшлункової залози, нирок. Продовжує нарощування активності ферментів крові,

рідшає число дихань (до 30-35), середня величина артеріального тиску 81/63. Змінюються деякі показники в системі кровотворення.

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ

До 9-12 місяців працездатність нервової системи зростає, що дає можливість подовжити час неспання до 2.5-3 годин. Дітей переводять на 2-х разовий сон в день з тривалістю 2-2.5 години, нічного сну - 11 годин. Змінюється послідовність режимних процесів. Сніданок діти отримують не відразу після прокидання, а через 30-60 хвилин, обід після першого сну в день, а полуденок після другого сну в день, а вечеря за 30-60 хвилин до нічного сну. Інтервал між полуденком і вечерею, і часом проведення вечері змінюється в залежний від того, що робить дитина між двома годуваннями – гуляє чи спить.

Годування: 7.30; 11.30; 16.00; 19.00-19.30; 20.00 до 9-11 місяців.

Неспання: 6.30-9.30; 11.30-14.00(14.30); 16.00-19.00(19.30).

Сон: 9.30-11.30; 14.00(14.30)-16.00; 19.30-6.30.

ГОДУВАННЯ

Змінюється і організація годування малюка. Діти, що звикли їсти за високим столом, з 10 місяців привчаються їсти за низьким столом. Дітей саджають у відповідні крісельця з підставкою для ніг. Необхідно створити умови, що дозволяє дітям самостійно вставати із положення сидячи і сідати. З 10 місяців дітей можна підводити до столу, а не підносити на руках. А дітей старших, які вміють ходити, запрошують до столу „ Ігорьок іди їсти”. Вихователь може одночасно годувати 2-3 дітей, коментуючи дії, розхвалюючи їжу. Мова дорослих носить пояснювальний характер „Де каша? Ось вона, добра каша.”

СОН

Здорові діти під час сну в день повинні спати на повітрі. При цьому загальний час перебування на повітрі складає 5-6 годин. В холодний час діти сплять на веранді.

Продовжувати привчати дітей до охайності. Слід пропонувати дитині користуватися горщиком в разі потреби (після сну, через 15-20 хвилин після годування). Не можна саджати дитину на горщик без потреби, будити її. Горщик повинен бути відповідного розміру і не холодним. Краще дитину підводити до горщика і не дозволяти довго засиджуватись. Дорослі повинні знати, коли дитині слід на горщик. Якщо дорослі з умінням і тактом правильно виконуватимуть всі правила, то до кінця 1-го року дитина сама говорить про свої потреби.

РОЗВИТОК РУХІВ

Для удосконалення рухів повинні бути створені умови, які б спонукали дитину рухатися. Інтер’єр групової кімнати має свої особливості. За бар’єром недалеко від вікна встановлена гірка, по краях розставлені диванчики, в середині розкладаються м’ячі, кулі, кільця та інші іграшки. Малюки вчаться ходити між опорами, влазити на гірку. Вихователь намагається активізувати рухи дітей під час їх самостійної діяльності. З цією метою проводять індивідуальні та групові заняття. Дорослі починають вчити ходити при підтримці під обидві руки з 9-10 місяців, а з 11 місяців під одну. При цьому вихователь пояснює дитині навіщо і куди вона іде. При своєчасному розвиткові рухів більшість дітей з 11-12 місяців оволодівають самостійною ходьбою. Не рекомендується раннє стимулювання ходіння коли, ще не сформувалися її передумови (вміння стояти, опираючись на повні ступні, ходити з опорою вперед, опускатися на всю ступню, розуміння словесних інструкцій дорослих, орієнтування в просторі). Важливо передбачити затримку в оволодінні ходінням.

РОЗУМОВЕ ВИХОВАННЯ

Необхідно продовжувати збагачуваний сенсорний досвід дітей, вдосконалювати їх сприйняття. Це здійснюється в процесі ознайомлення з оточуючим. Вихователь звертає увагу на те, що відбувається на вулиці, підводячи дітей до вікна і розповідаючи про побачене. Такі спостереження корисні, коли діти менше бувають на вулиці. Дорослий повинен спонукати дітей до самостійного спостереження, що сприяє розвитку психічних процесів і становленню мови зокрема.

До кінця року, дякуючи розширенню орієнтування в оточуючому, практичному пізнанню призначень і функцій деяких предметів стає можливим формуванням елементів сюжетної гри. Після показу вихователя діти починають наслідувати його під час виконання простих ігрових завдань: годують, вкладають спати. Дуже важливо, щоб іграшки були різні в усіх відношеннях. Виконання одних і тих же дій з різноманітними іграшками, впізнавання і пошук однакових за тематикою іграшок сприяє розвитку мислення, спілкування. До кінця 1-го року інтенсивно зростає здатність дітей розуміти мову. За умови правильного виховання швидко збільшується кількість слів, які дитина розуміє. Необхідно вчити дітей запам’ятовувати не тільки свої імена, але й імена оточуючих ( цьому сприяє гра в схованки). Усе частіше вихователь використовує більш розгорнуту мову. Особливе значення мають для розвитку мови індивідуальні ігри-заняття. Для засвоєння слів дітям з 9-10 місяців слід показувати і називати різні предмети. В 10 місяців дитина на прохання дорослого знаходить і приносить знайому іграшку, якщо вона в колі її зору, в 11 місяців знаходить іграшку серед багатьох інших, а в 12 місяців показує декілька однорідних предметів. Для розвитку функцій узагальнення важливо давати дітям іграшки, що мають однакові назви, але відрізняються за зовнішнім виглядом (наприклад: лялька гумова, пластмасова).

До кінця року деякі слова в мові дорослих починають набувати для дитини узагальнений характер. Вона розуміє слово „не можна”, якщо воно вимовляється у відповідності з ситуацією. Стає можливим через мову впливати на поведінку дитини. Малюк може виконувати прості доручення дорослого, адекватно реагувати на слова „можна”, „добре”, „погано”. Формується активне мовлення, в період від 9-10 місяців до 12 місяців дитина оволодіває 1-ми словами. Перші слова з’являються на основі розвитку розуміння мови, здатності лепетати і наслідувати. Склади, що лепетала дитина в кінці 1-го року життя стають складовими частин слів, що вимовляє дитина: баба, дай, бах та інші. Будь-який звук, склад, що має певний смисловий зміст для дитини – є слово. Перші слова у всіх дітей однакові за звучанням, але різні за змістом. До кінця 1-го року життя малюки вимовляють 10 лепетних (спрощених – му-му) слів. Необхідно пам’ятати, що полегшені, спрощені слова (ку-ку-рі-ку чи ко-ко) вводяться в мову дитини одночасно із загальновживаними (півник, курочка).

СЕНСОРНЕ ВИХОВАННЯ І РОЗВИТОК ДІЙ З ПРЕДМЕТАМИ.

Для цього дітям пропонують ляльки, іграшки з різноманітними властивостями Дорослі звертають увагу дитини на нові якості іграшки, форму, колір, підтримують бажання самостійно утворювати нові звуки. Треба вчити дітей співвідносити предмети за формою, їх фізичними. властивостями, спонукати доводити дії до певного результату: відкривати і закривати коробочки тощо. Необхідно, щоб засвоєну дію дитина виконувала з іншими іграшками самостійно. Потрібні аналогічні іграшки із різних матеріалів, різні за кольором, величиною, формою, звучанням (наприклад: кульки гумові, дерев’яні, пластмасові; різні за формою і кольором геометричні фігури). Це дозволяє розвивати наочно-дійове мислення. Узагальнення способу дій створює основу для словесного узагальнення. У кінці 1-го року життя треба вчити дітей виконувати дії, що вимагають використання іншого предмета (опосередковані дії: тягти за мотузку іграшку і т. д.). Навчаючи ускладненим діям з предметами, вихователь використовує різні прийоми: показ з коротким і простим поясненням; підказку дії; спільну з дитиною дію. Поступово він підводить дітей до виконання дії за словесною вказівкою (прокоти м’яч). До кінця року слід вчити виконувати дії спочатку наслідуючи вихователя, а потім за його словесною вказівкою (підтягти за мотузку іграшку, допомогти сусіду дістати якусь іграшку). Необхідно давати для гри великий іграшковий посуд. Пропонувати м’які іграшки з чітко вираженими ознаками предмета чи об’єкта – людей, тварин. Вони повинні бути привабливими. Для гри необхідні також маленькі коляски, пелюшки, простирадла, ковдри, в які б дитина могла загортати ляльку. Грати слід разом з дитиною, показуючи призначення і використання предметів. Також слід пропонувати іграшки, що звучать з приємним тембром і простим механізмом дії, що дозволяє дитині самій її запустити. На прогулянці привертати увагу до листя, трави, квітів, давати їх понюхати, потримати в руках. Звертати увагу на тварин і птахів, називати їх, імітувати голоси (собака – гав-гав), спонукати дитину до повторення. Показувати іграшки з зображенням тварин (наприклад: кури клюють зерно). Для запам’ятовування слів, що означають дію предметів необхідно повторювати їх назви неодноразово. Для цього заняття повторюють декілька разів.

Для встановлення емоційного контакту дорослого з дитиною, для підвищення життєвого тонусу необхідно проводити ігри-жарти „Іде коза рогата”, „Сорока-білобока” тощо. Крім індивідуальних слід проводити і групові заняття, які передбачають дії з предметами уже знайомими дітям з індивідуальних занять. Для збагачення вражень в групу можна приносити тварин їх дітей. Такі заняття зі спостереження проводять з дітьми 9-12 місяців.

ЕЛЕМЕНТИ МОРАЛЬНОГО І ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Вихователь продовжує розвивати інтерес і добре ставлення до батьків, дітей, тварин. Вчить бережно ставитись до тварин, іграшок, заохочує гарні вчинки похвалою. У разі потреби строго говорить „не можна”, щоб перервати небажану дію. Діти починають розуміти значення слова „не можна” в різних ситуаціях. Треба пам’ятати, що дорослі – це приклад для наслідування.

МУЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ

Вихователь використовує виразно пісні чи музику різного характеру, спонукає по-різному на неї відгукуватися. Збагачуючи досвід дітей, педагог знайомить їх з контрастними звуками. Розвиваючи слухове зосередження слід змінювати місцезнаходження предмета, що звучить. Вихователь виконує пісні і приспівки з нескладним текстом, що відображає простий сюжет, який можна інсценувати ігровими діями. Діти, наслідуючи дорослих, виконують їх. Продовжуючи стимулювати голосові реакції, педагог викликає у дітей 1-ші довільні вокалізації по наслідуванню власним інтонаціям: а-а, ля-ля. Розширює обсяг ігрових та танцювальних рухів. Усі рухи під музику дорослий виконує разом з дитиною, даючи можливість відчути ритм.

Музичне виховання здійснюється в процесі індивідуальних та групових занять. Музичний репертуар нескладний, він включає народні мелодії, спокійні і більш жваві, пісні про окремі персонажі, пісні для музично-ритмічних рухів. Становлення різних видів музичної діяльності в ранньому віці відбувається не одночасно. Основне значення для музичного розвитку в цьому віці має сприйняття музики.

В цьому віці провідним є розвиток рухів – оволодіння прямоходінням.

ДОСЯГНЕННЯ ДИТИНИ:

До 10 місяців:- дитина тривало займається іграшками, дії з предметами набувають стійкого характеру; залазить на невисокий диванчик, сходинку і злазить з них; на прохання дорослого знаходить і дає знайомі предмети; бере участь в іграх „Ладусі”, „Сорока-білобока”; вимовляє нові склади.

До 11 місяців: оволодівають новими діями з іграшками, починає виконувати їх на прохання дорослого; самостійно стоїть і робить перші кроки; вимовляє перші слова „дай”, „на”.

До 12 місяців: ходить самостійно; збільшується запас слів, котрі розуміє, знає назви різних дій, предметів; легко повторює за дорослим нові склади, вимовляє в середньому 5-10 слів; самостійно п’є з чашечки.

До кінця 1-го року дитина потроює масу тіла, довжина збільшується на 20-25 см.

7. Організація занять з дітьми першого року життя. Організаційні умови для дітей 1-го року життя.

З допомогою занять у дитини формуються ті вміння, якими вона не може оволодіти самостійно. Заняття проводять за програмою, в одних і тих же умовах, за певною методикою. Для навчання дитини 1-го року життя, особливо перших місяців використовують всі моменти спілкування, але для досягнення своєчасного розвитку необхідні систематичні спеціальні заняття. Дякуючи їм, самостійна діяльність дітей поступово ускладнюється.

Всі заняття з дітьми 1-го року життя повинні носити емоційний характер і супроводжуватись ласкавими словами дорослого. Мова дорослого викликає у дитини позитивні емоції, інтереси, допомагає установити контакт між дорослим і дитиною, робить її увагу більш стійкою.

Після 6 місяців важлива і інтонаційна сторона мовлення, його зміст. Інтерес дитини до занять підтримується новизною іграшки, тому доцільно використовувати нові іграшки. Нові вміння на першому році життя формуються повільно, вони з трудом виникають і спочатку не стійкі, тому всі заняття мета яких навчити новому, необхідно проводити індивідуально. Індивідуальні заняття проводяться кожного дня з двохмісячного віку і до року, а за умови затримки психічного розвитку – до досягнення дитиною вікового рівня.

У кожний відрізок часу з дитиною треба провести декілька індивідуальних занять, чергуючи їх із самостійною діяльністю. Послідовність і частота занять залежить від рівня розвитку дитини (якщо дитина, щось уміє треба йти далі). З пасивною дитиною треба займатися довше і частіше. З легкозбуджуваними дітьми проводити короткочасні заняття, змінюючи періодично матеріал. Індивідуальні заняття планують окремо для кожної вікової підгрупи чи групи дітей. При плануванні враховуються індивідуальні особливості дітей. Робота повинна проводитись з відстаючими дітьми. Під час заняття дорослому слід дочекатись відповідної реакції дитини на його пропозиції, завдання тощо. Заняття повинні проходити в звичних для дітей умовах (за столом, у манежі)

Заняття підгрупами по 5-6 осіб можна проводити у віці 5-6 місяців, коли у дітей є досвід. Але музичні заняття проводять підгрупами з 2 місяців. Усі групові заняття проходять без спеціального організаційного моменту, тобто дітей не саджають на стільчики чи килимок, а залучають, зацікавлюють лялькою чи іншим предметом.

Для дітей з 9 місяців до 1-го року складають календарний план на тиждень, за яким вихователь працює місяць. Кожного дня проводять декілька групових занять: 1-е в першому періоді неспання, 2-е – в другому і 3-є – в третьому. Груповими слід робити такі заняття в яких активні одночасно всі діти. Це можуть бути розваги, покази предметів, інсценівки (в 1 рік), заняття для розвитку рухів, музичні заняття. Облік занять з дітьми першого року життя не ведеться. Основним методом навчання в цьому віці є безпосередній вплив дорослого на дитину (в першому півріччі), в 2-му півріччі – показ (наприклад, дорослий прокочує м’яч). Обов’язковим компонентом процесу навчання є мова дорослого, але вона не є провідним методом навчання. Провідним методом навчання дітей до року стає показ і разом з ним вплив на дитину.

Для того, щоб викликати пожвавлення у дитини 3-4 місяців вихователь бере її на руки, весело розмовляє, змінюючи інтонацію. З 3 місяців, розвиваючи слухові і зорові орієнтовні реакції, вихователь розмовляє з дітьми, які лежать в манежі, використовує яскраву іграшку, що звучить. Розвивати рухи руки починаємо з 4-4.5 місяців. З 4 місяців дитину, що лежить можна підводити за ручки, викликати бажання сісти. З 5-6 місяців піднімати дитину в напівсидяче положення. З 5-6 місяців дітей вчать повзати. Для розвитку розуміння мови у дітей 2-го півріччя першого року життя, використовують великі яскраві іграшки (вихователь показує, називає, а потім запитує у дитини – а де собачка?). Поступово збільшується кількість таких іграшок і змінюється їх місцезнаходження.

Дітей 10-12 місяців вчать переносити знайомі дії на інші предмети. Для розвитку мовлення і дій з предметами рекомендуються такі заняття проводити з поступовим ускладненням. На 1-му етапі іграшка тільки з’являється. На 2-му етапі іграшка діє. Кількість дій поступово збільшується. На 3-му етапі в показ вносять додаткові атрибути (лялька п’є із чашки). На 4-му етапі лялька виконує 2-3 дії.

Для розвитку розуміння мови і орієнтування в оточуючому можна проводити маленькі екскурсії по групі. З іменами дітей і дорослих, малюки ознайомлюються під час гри в схованки.

Вихователь також формує здатність дитини до узагальнення. Для цього бере 3-4 різні ляльки і запитує: „Де ляля? А ще де?”)

В 11-12 місяців проводять заняття з використанням картинок. Спочатку заняття – знайомство з зображенням, потім з об’ємною іграшкою. В кінці 1-го року дитину вчать розуміти просте речення (Собачка їсть). Для цього використовують макет предмету в дії. Вимовляти слова дітей вчать з допомогою іграшок, картин. Для розвитку дії з предметами в кінці 1-го року життя на заняттях використовують кільця, прості пірамідки. Вихователь показує дію називаючи її. Якщо дитині важко виконати дію, вихователь допомагає їй, направляючи її руку. Вміння вважається освоєним, якщо дитина може його виконувати самостійно за словесною інструкцією дорослого без допомоги. Для занять повинні відбиратися іграшки аналогічні тим, якими граються діти, тільки яскравіші.

Для студентів 221 групи

vika — Thu, 26 Jan 2017 16:19:22 GMT

Лекція № 9

Тема. Виховання дітей 1 року життя

Мета: Ознайомити студентів з особливостями розвитку дітей 1-го року життя. Визначити режим дня дітей раннього віку, загартування, вплив різних видів роботи на всебічний розвиток дитини. Формувати професійні компетентності, уміння узагальнювати матеріал, робити загальні висновки, створювати міні конспекти у вигляді асоціативних схем, таблиць тощо.

План

1.Перший рік життя дитини, особливості її розвитку. Поділ 1 року життя на вікові етапи.

2. Виховання дітей в перші тижні життя.

3. Виховання дітей від 2-4 тижнів до 2,5-3 місяців.

4. Виховання дітей від 2,5-3 до 5-6 місяців.

5. Виховання дітей від 5-6 до 9-10 місяців.

6. Виховання дітей від 9-10 до 12 місяців.

7. Організація занять з дітьми 1-го року життя. Організаційні умови для групи дітей 1 року життя.

Знати: - особливості розвитку дітей 1 –го року життя;

- способи організації загартування;

- режим дня дітей 1 –го року життя;

- організацію занять з дітьми першого року життя.

- досягнення дитини 1 –го року життя.

Уміти:

- створювати умови для розвитку дітей раннього віку;

- організовувати роботу з дітьми 1-го року життя.

Література

1. Э. Пиллюгина. Воспитание от 2,5-3 до 5-6 месяцев //Дошкольное воспитание. –1990. – № 4. –С. 83.

2. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник для студентів ВНЗ. – К.: «Академвидав», 2004.-456 с.

3. ГолубєваЛ.И. особливості фізичного розвитку дітей 1 роки життя, Дошкільна виховання, №4., 2003, з 88-89.

4. Доман Р. Як допомогти дитині фізично досконалим: Пер. з анг. - М.: АСТ, Акваріум, 2000. - 333 з.

1. Перший рік життя дитини, особливості її розвитку. Поділ 1 року життя на вікові етапи.

Перший рік життя дитини характеризується швидким темпом її всебічного розвитку. „Все в цьому віці формується вперше, всьому дитина повинна навчитися” (М.Щелованов).

У дітей 1 року життя розвиваються функції мозку, збільшується працездатність центральної нервової системи. До кінця року дитина починає ходити, що розширює її можливість в пізнанні оточуючого світу. Вона починає розуміти мову, користуватися словами, виконувати нескладні дії з предметами. Повноцінний розвиток дитини 1 р. життя багато в чому залежить від оточуючих її дорослих, які забезпечують умови для нормального розвитку і здоров’я дитини. Враховуючи потреби і можливості малюка, які швидко змінюються, доцільно розглядати 1-й рік життя поетапно: 1-й етап – від народження до 2,5-3 місяців; 2-й етап – від 2,5-3 до 5-6 місяців; 3-й етап – від 5-6 до 9-10 місяців; 4-й етап – від 9-10 до 12 місяців.

Для кожного із періодів характерні специфічні особливості розвитку дитини, тому виховні завдання здійснюються у відповідності з цими особливостями спеціальними методами і прийомами.

ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ В 1-ШІ ТИЖНІ ЖИТТЯ

Виховання починається з 1-их тижнів життя дитини. Антропометричні показники новонароджених дітей (2-4 тижні) суто індивідуальні, але середніми вважаються наступні: маса тіла – 3,300-3,500г; довжина – 48-52 см; окружність грудної клітки – 33,8-34 см; окружність голови – 38 см. Маса і довжина тіла у хлопчиків більша ніж дівчаток.

З моменту народження дитини починається новий етап розвитку її організму, особливістю якого є перехід із відносно однорідного середовища – материнського організму і пристосування до нового. Відразу після народження включаються рефлекси, які забезпечують роботу важливих систем (кровообігу, дихання, травлення). Готовий в основному до моменту народження механізм ссання та орієнтувально-харчовий рефлекс (варто тільки доторкнутися до губ, щік дитини, щоб викликати цей рефлекс – смоктальний). В 1-ші дні відмічаються і захисні рефлекси. Безумовні рефлекси відіграють істотну роль у встановленні перших контактів з оточуючою дійсністю. Задоволення біологічних потреб малюка необхідне не тільки для виживання, але і для подальшого психічного і фізичного розвитку. Проте вже в короткий період новонародженості органічні потреби втрачають своє провідне значення. За умови правильної організації життя і виховання у відповідному режимі, забезпеченні різноманітних вражень, достатніх контактах з дорослими, починають формуватися нові потреби (в спілкуванні, в отриманні інформації). У дитини починає формуватися орієнтовна активність. Взаємодія з оточуючим середовищем виникає в перші години життя. Органи чуттів до моменту народження в основному сформовані: дитина бачить, чує, відчуває. За умов правильного виховання зорові, слухові та орієнтовні реакції швидко вдосконалюються.

Найважливішим завданням дорослого на цьому етапі є розвиток орієнтовної активності. Тому під час організації неспання важливо активізувати всі реакції дитини.

Догляд за дитиною сприяє фізичному і психічному розвитку, забезпеченню здоров’я. Проте дорослий повинен не тільки задовольняти органічні потреби дитини, але й збагачувати її емоційно., підтримувати її позитивні емоційні переживання. Це дуже важливо, оскільки в процесі емоційного спілкування діти отримують перший чуттєвий досвід.

У кінці 3-го на початку 4-го тижня у малюка з’являються перші позитивно-емоційні реакції на знайоме обличчя, рідний голос, усмішку. Це показник своєчасного психічного розвитку дитини. Усмішка може виникати у малюка і при вигляді яскравої іграшки. Це дає можливість проводити заняття з іграшками в ранній період, що важливо для сенсорного розвитку. Ураховуючи необхідність частого спілкування з дитиною, дорослий повинен здійснювати його в розумних межах. Крик дитини сприймається як прохання про допомогу, але разом з цим і як засіб впливу на дорослого. І якщо при кожному криці дитину брати на руки, то з’являється негативна рефлекторна реакція впливати на оточуючих з допомогою крику. А це може привести до примх. Тому дорослому слід навчитися розрізняти характер крику та плачу дитини. Під час неспання дитину слід брати на руки тільки тоді коли в неї хороший настрій і використовувати ці моменти для активізації орієнтовних реакцій.

Привчання до режиму є одним із головних завдань в цей період. Це необхідно, щоб сформувати ритми сну, харчування і неспання. Дитину слід годувати в один і той же час. Здоровий новонароджений спить18-20 годин. Вночі глибший сон, вдень поверхневий. В 1-ші 10 днів життя дитини треба організувати так, щоб було 7 годувань через 3 години з нічною перервою в 6 годин і неспання 15-20 хв. Можливо і 6 годувань через 3,5години. При впорядкованому режимі харчування, потреба в їжі виникає у дитини в певні години і вже до початку 2 тижня вона сама прокидається до початку годування. Чіткий ритм годування сприяє гарній роботі органів травлення і апетитові. Природно, що дитина після годування засинає, але її слід привчати до неспання після годування. Особливості нервової системи малюка дозволяють робити це так, як ситий малюк, активний і сприйнятливий до педагогічних впливів. Після активного неспання дитина швидко засинає.

*Режимні процеси*	*Варіанти*	*режиму*
	1	2
Годування	7 разів через 3 години	6 разів через 3.5годин
Неспання	до 1год. після годування	до 1.5 години
Сон вдень	По 1.30 год. 4 рази	по 2 години 4 рази
Нічний сон	10 – 11 годин	9.5 – 10 годин

Будити дитину перед останнім нічним годуванням не варто, вона отримала обсяг їжі необхідний їй в напівсонному стані. Купати не пізніше 21 години.

РОЗВИТОК РУХІВ

У новонародженого під час сну і неспання спостерігаються некоординовані, хаотичні рухи так, як м’язи рук і ніг знаходяться, ще в стані гіпертонусу. Для розвитку організованих рухів вже в 1-ші тижні слід проводити спеціальні вправи (покласти на живіт, підігнувши під груди руки, а дитина намагається підняти голову). Якщо ці вправи повторювати регулярно, то до кінця 1 місяця дитина навчиться ненадовго утримувати голову, а до 2-х місяців може вільно піднімати її лежачи на животі.

ЗАГАРТУВАННЯ

Його можна починати з 1-их днів життя. Наприклад, повітряні ванни при зміні пелюшок (протягом дня повторюючи 5-6 разів).

Загартовуючий вплив на дитину мають: відповідний температурний режим приміщення; купання, вмивання; сон на повітрі.

Влітку з 2-го тижня, а в інші сезони – з 3-го тижня дитину виносять спати на повітря не менше 3 р в день. В осінньо-зимовий період на 20-30 хв.

Корисними є обливання після купання водою, температура якої нижча першопочаткової на 1 гадус С.

Досягнення дитини 1 місяця:

Слідкує поглядом за предметом, що рухається;
З’являється перша усмішка;
Зосередження на предметі;
Лежачи на животі намагається підняти і утримати голову.

Маса тіла збільшується на 500-600г., довжина тіла збільшується на 3 см. В період новонародженості немає провідного вміння.

Основні завдання виховання в цей період: Розвивати орієнтовну активність; Виробляти чіткий і правильний ритм годування; Формувати позитивні та попереджати негативні звички; Розвивати органи чуття; Розвивати рухи рук, очей.

3. Виховання дітей від 2-4тижнів до 2.5-3місяців.

Анатомо-фізіологічні особливості дітей 2,3 місяців життя істотно не змінюються. Протягом 3-х місяців закривається малий родничок, дещо збільшується активність травних ферментів (амілази, ліпази), змінюються деякі показники зовнішнього дихання. Збільшується швидкість кровообігу. Дещо зменшується кількість еритроцитів і гемоглобіну, а лейкоцитів – збільшується.

Найбільш значимими завданнями виховання в цей період є: 1) формування слухово-зорового орієнтування; 2) емоційний розвиток; 3) розвиток загальних рухів (тримати голову у положенні на руках у дорослого); 4) розвиток вокалізації, тобто поява голосних і приголосних звуків, як підготовчий етап активної мовлення.

РЕЖИМ

Організовуючи режим малюка слід дотримуватися необхідних правил.

Годувати після сну в один і той же час. 2. Після годування заохочувати до активного неспання.

З 4-5 тижнів можна виробити чіткий режим.

Години годування: 6.00; 9.00; 12.00; 15.00; 18.00; 21.00.

Години активної діяльності: 6.00-7.00; 9.00-10.00; і т. д.

Сон: 21.00-6.00.

Годування 7 разів через 3 години, або 6 разів через 3.5 години. Якщо дитина не проснулась її слід розбудити, якщо проснулась раніше на 15-20 хв. слід погодувати. Якщо є необхідність то годування в 24.00 можна перенести на 3 години ночі. Для повільних дітей тривалість годування слід збільшити на 10-15 хв. Повністю вигодовувати грудним молоком, а якщо його не вистачає використовувати суміші. Тривалість годування в середньому 15-20 хв. Догодовувати після годування груддю із пляшечки з соскою, величину дірочки в сосці регулюють. Фруктові пюре, соки починають давати з 2.5-3 місяців з однієї ложечки.

СОН

Свіже повітря перша і краща умова швидкого засипання. З 3-4 тижнів дитина спить на повітрі (взимку температура не нижче +10 градусів С). Привчати слід поступово, слідкувати за диханням через ніс. Дитина, яка виспалася активна, весела, бадьора.

НЕСПАННЯ

З другого місяця більшість дітей під час неспання знаходиться в манежі, де мають можливість більше вільно рухатися. Необхідна присутність дорослого як керівника активної діяльності малюків. Якщо дитина не може перебувати разом із однолітками їй необхідно створити умови в ліжкові. Необхідно забезпечити тишу, шум стомлює, тільки в тихій обстановці діти мають можливість прислухатись до свого голосу, вихователя інших дітей. Необхідно слідкувати, щоб в цей час одяг у дітей був сухий, чистий, щоб дитина не перехолоджувалася та не перегрівалася. При появі ознак втоми дитину вкладають спати.

ОРГАНІЗАЦІЯ РЕЖИМУ В ГРУПІ

У дошкільному закладі всі режимні процеси проводять в спеціально відведений час та індивідуально, поступово. Це дозволяє враховувати індивідуальні особливості дітей та їх стан в даний момент.

Виховання позитивних звичок і попередження негативних:

З перших днів життя у дитини необхідно виховувати позитивні звички.

1. Засинати на свіжому повітрі без соски і колихань;

2. Активно діяти в манежі, а не на руках у дорослого

Навчальне і виховне значення мають: Привчання до вміння зайняти себе; підтримка позитивно-емоційного стану; правильне виконання режиму; дотримання гігієнічних вимог.

Все це виключає утворення негативних звичок (до заколихування, ссання соски або пальців, постійне перебування на руках у дорослого).

Звичка ссати палець може бути зумовлено підвищеною активністю ссання при недостатності грудного молока, коли дитину не догодовують, а також при штучному вигодовуванні. В обох випадках у дитини не виникає відчуття ситості, тому вона продовжує смоктальні рухи. Не рекомендується знімати збудження за допомогою соски, монотонні смоктальні рухи роблять дитину бездіяльною, пасивною.

ЗАГАРТУВАННЯ

Достатнє перебування на повітрі має загартовуючий вплив на дітей, їхній організм виробляє здатність швидко мобілізовувати захисні сили. В приміщенні починають загартовування із застосування слабих подразників. З перших днів дитину залишають роздягнену на 4 хв. декілька разів в день. В умовах дошкільного закладу повітряні ванни проводять через 1-2 тижні після вступу дитини. Температура повинна бути не нижче +21-22 градусів С. Не можна виносити дітей під прямі сонячні промені. Сонячні ванни дітей проводять під розсіяними сонячними променями, в тіні після сну і годування через 30-45 хв.

З перших місяців здійснюють загартовування водою – умивання, обливання, обтирання, купання. Умивання декілька разів протягом дня при температурі +28-29 градусів С. Купання кожного дня перед нічним сном при температурі +36-37градусів С – 5-6 хв. Один раз в 3-4 дні дитину миють з милом. Після купання обливають водою на 1 градус С нижче ніж температура води в якій купалася дитина.

ОДЯГ Не допускати перегрівання, переохолодження, якщо температура постійно +21 градус С, то з 1 місяця дитина може спати з непокритою головою. З 2-х місяців під час неспання рекомендовано пелюшки замінити повзунками. Необхідно, щоб одяг не сковував рухів.

Фізичну активність дітей стимулюють з 1-х місяців масажем і гімнастикою, які проводять спеціально навчений персонал (вдома мами).

РОЗВИТОК РУХІВ

Позитивний вплив на фізичний і психічний розвиток має своєчасне формування рухової активності дитини. Під час рухів зміцнюються м’язи, опорно-руховий апарат, вдосконалюється серцево-судинна і дихальна система. Рухи приносять малюку задоволення, піднімають настрій. Чим більше предметів приваблює малюка, тим краще розвиваються його рухи. Під час активного неспання дитину кладуть на живіт до годування, або через 30-40 хв. після годування. Коли дитина стомиться кладуть на спину і граються, розмовляють з нею. Дитина гуляє 1-1.30 годин, за цей час не менше 2 разів треба класти її на живіт. До 3-х місяців дитина може відносно довго тримати голову і верхню частину корпуса, прогинати спину і опиратися на передпліччя. З 2-х місячного віку, якщо дитина утримує голову, у неї слід розвивати опір ніг (беруть під руки і то ставлять ніжками на тверду опору, то піднімають). Це має велике значення для своєчасного вставання і ходіння. Під час спілкування з дитиною дорослі повинні викликати не тільки позитивні емоції, але і мовні реакції, активні рухи мовного апарату. Емоційно відгукуючись на мову дорослого, іграшку, малюк згинає і розгинає кінцівки, прогинає спину. Ця гімнастика сприяє зміцненню і розвитку м’язової системи, підвищенню рівня життєдіяльності. Якщо дитина не спить вона знаходиться у стані рухової активності. Напруга м’язів згиначів поступово слабне, дитина вже не притискує руки до грудей і не стискує кулачків. Рухи стають не такими різкими. Якщо дитина виконує посильні рухи без допомоги дорослих – це є показником гарного розвитку.

РОЗУМОВИЙ РОЗВИТОК ТА ВИХОВАННЯ

З 1-х днів життя необхідно формувати орієнтовну активність дитини, спрямовувати на освоєння оточуючого. В перші 2.5-3 місяці дитину слід залучати до уважного вдивляння в обличчя того, хто говорить з нею, фіксувати погляд на яскравих іграшках, слідкування за переміщенням предмету, прислухатися до мови і пісні дорослих, до звуків брязкальця та інших предметів. З метою розвитку зорових, слухових орієнтовних реакцій дитини дорослі повинні привертати її увагу посмішкою, мовою, рухами. В процесі спілкування у дитини швидко утворюються слухово-зорові зв’язки між голосом і образом людини, що спілкується нею. Вихователь повинен спілкуватися з кожною дитиною. Своєчасне виникнення емоцій, пов’язане не тільки із спілкуванням, але й з отримання різних зорових, слухових, дотикових вражень. Слухово-зорові зв’язки слід формувати на спец. заняттях. Перші дії, якими повинні оволодіти діти є: 1 – слідкувати за предметом, що рухається і фіксувати на ньому погляд; 2 – реагувати гальмуванням чи збудження на виникнення звуку, а потім і повертати голову в бік джерела звуку.

Для розвитку зорових реакцій з 1-го місяця під час неспання протягом 1-2 хв. слід показувати яскраву іграшку на відстані 50 см від очей. Іграшку слід переміщати в різних напрямках. Поступово стрибкоподібні рухи очей зміняться на повільне стеження, розвинуться координовані рухи очей. Після того , як дитина навчилась слідкувати за предметами, що рухаються слід формувати зосередження погляду на предметі. Для цього іграшку, що рухається періодично зупиняють. До 2-2.5 місяців іграшку вішають на відстані 50 см (не нижче ) від очей дитини. Іграшку слід час від часу рухати і міняти через 3-4 дні. 3-х місячна дитина здатна зосереджувати погляд на предметах, що знаходяться і близько і далеко. Для цього не дуже далеко від манежу розташовують великі сюжетні іграшки.

Для розвитку слухових орієнтовних реакцій привчають малюка прислухатись до голосу, звуків, що видають різні предмети ( для цього використовують брязкальця ).

Коли дитина може слідкувати за предметом, зосереджувати погляд на ньому слід проводити заняття, що розвивають слухово-зорові орієнтовні реакції – коли дитина шукає джерело звуку. На 2 місяці життя слід залучати дитину до пошуку джерела звуку ( іграшка на відстані 40-50 см.). Заняття 2 рази в день по 5 хв. Озвучена іграшка повинна з’являтися в одному й тому місці і рухатися в одному напрямку (горизонтально). Спочатку предмети повинні звучати близько від малюка, а потім поступово віддалятися. Дитина ж повинна вчитися слідкувати за предметом, що віддаляється.

З 2-2.5 місяців іграшки вішають низько над грудьми дитини, щоб вона могла дотягтися і спочатку ненароком зачепити їх так поступово встановлюються зв’язки між зоровим і дотиковим аналізаторами. З часом у дитини з’являються цілеспрямовані рухи руки до іграшки. Дитина намагається захопити іграшку – це передумови вміння утримувати предмет.

ЕМОЦІЙНИЙ РОЗВИТОК

До 3 міс. у дитини оформлюються емоційно-позитивні реакції на педагогічні впливи дорослих. Новим є те, що малюк використовує всі свої вміння для привертання уваги дорослого.

РОЗВИТОК ГОЛОСОВИХ РЕАКЦІЙ

Спілкування дорослих з дитиною має велике значення для розвитку підготовчих етапів мовлення – формування мовного слуху і перших мовних звуків. Спочатку у дитини з’являються гортанні звуки „гн”, „кхи”( гукання). З 2 місяців вона починає вимовляти голосні звуки, які оформляються в сполучення „еу”, „ау”. Ці голосові реакції інтенсивно розвиваються. Дорослий повинен сприяти активізації голосових реакцій. Дитина дуже рано починає відгукувати на інтонацію і виразність голосу дорослого. З кінця 3 місяця голосні звуки вже можуть стати засобом спілкування з дорослими, тільки в силу їх інтонаційної виразності. З 1-х днів дорослі співають пісні, мелодії, намагаючись викликати слухові орієнтовні реакції, спонукають прислухатись до звуків, емоційно відгукуватися на них. Підбирають звуки різної висоти, що сприяє формуванню у малюків передумов музичного слуху.

Отже, провідним у цьому віці є – розвиток у дитини зорових і слухових орієнтовних реакцій.

ОСНОВНІ ДОСЯГНЕННЯ ДИТИНИ

В 2 місяці: відповідає посмішкою на мову дорослих; слідкує за предметом, що рухається; прислухується до звуків; лежачи на животі, недовго утримує голову.

В 3 місяці: з’являється „комплекс пожвавлення”; утримує голову знаходячись у вертикальному положенні; фіксує погляд на предметі; натикається на іграшки, що висять над ним; лежить на животі гарно тримаючи голову; при підтримці під руки міцно впирається ногами в тверду опору.

До кінця 3 місяця маса тіла - 5.400г., довжина – 60см., окружність голови – 39 см., окружність грудей – 40 см. До кінця періоду новонародженості формується здатність фіксувати погляд на предметі й одночасно формується – конвергенція –

здатність зводити на предметі зорові осі обох очей.

4. Виховання дітей від 2.5-3 міс. до 5-6 місяців

У цьому віці відмічається подальша динаміка анатомо-фізіологічних показників. Збільшується висота і широта гортані, трохея починає набувати воронкоподібну форму, спинний мозок росте в довжину(на 3см), збільшується маса слинних залоз, розмір печінки підшлункової залози. До 6 місяців можуть прорізатись перші нижні зуби (середні різці). Продовжує збільшуватись активність ферментів крові, зменшується частота пульсу до 135-130 ударів.

У віці від 3 до 6 міс. особливе значення має подальший сенсорний розвиток – вдосконалюється зорове і слухове орієнтування і їх диференціація, а також формуються дії з предметами (брати іграшку з рук дорослих, грати з нею). Необхідно сприяти виникненню підготовчих етапів мовлення – гуління, лепету. Продовжувати формувати рухову активність дитини (перевертатися зі спини на живіт і навпаки).

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ

Організація режиму і режимних процесів.

У дітей швидко зростає працездатність нервової системи, що приводить до зміни режиму дня. Кількість годувань зменшуються до 6 разів на добу. Не спати діти можуть 1.5 год., а з 5-6 міс. до 2-х годин. Тривалість сну вдень до 6 міс. скорочується з 2-х годин до 1.5 години. Якщо дитина 2-3 міс. Не втомлюючись активно діє поспіль 1.5 години, то її слід перевести на 6 разове годування з перервами в 3.5 год. У зв’язку з цим період неспання збільшується.

РЕЖИМ

Сон: 7.30-9.30; 11.00-13.00; 14.30-16.00; 18.00-20.00; 21.00-6.00.

Годування: 6.00; 9.30; 13.00; 16.30 і т. д.

Неспання: 6.00-7.30; 9.30-11.00; 13.00-14.30; 16.30-18.00.

Дітей цього віку слід годувати відразу після нічного сну. Для того, щоб сформувати позитивне ставлення до всіх режимних процесів, необхідно, щоб їх проведення співпадало з потребами дитини, а не тільки з годинами.

З 4-5 місяців у дитини можна виховувати навичку охайності (ходити на горщик).

ГОДУВАННЯ

У дошкільному закладі і сім’ї прийоми годування повинні бути однакові. Годують дитину на руках у дорослих. При штучному годуванні важливо зберігати те положення, до якого звикла дитина при природному, щоб зберегти і закріпити позитивне ставлення до цього процесу. З 4-4.5 місяців слід привчати дитину до різної за смаком і консистенції їжі, у відповідності з нормами харчування. Поступово в дитячий раціон необхідно вводити соки та пюре, а з 5-го місяця овочеві супи, борщі.

РОЗВИТОК РУХІВ

Дорослим необхідно створити умови для розвитку рухів дітей. До 5-ти місяців дитина довго лежить на животі, опершись на долоні, випрямлених рук, прогнувши спину і високо піднявши голову і груди. Така поза дозволяє дитині слідкувати за оточуючим, повертати голову в різні боки, тягтися до іграшок, брати їх , розглядати. При цьому вона дещо пересувається, повертаючи корпус, вигинається, опираючись тільки на одну руку. Необхідно слідкувати, щоб всіма цими рухами діти оволодівали після того, як навчаться гарно тримати голову, лежати на животі і вільно брати іграшки із різних положень. Інакше вони швидко втомлюються, опускають голову, ссуть палець. До 4 місяців діти починають самостійно повертатися зі спини на бік, а до 5 місяців – на живіт; перевертатися з живота на спину починають до 6 місяців. Унаслідок цих рухів у дитини з’являються перші спроби повзання. Для того, щоб дитина навчилася перевертатися зі спини на живіт її беруть за руку і, приваблюючи іграшкою, допомагають зробити цей рух. Спочатку він у дитини різкий, але згодом вона навчається вільно і плавно перевертатися коли їй це потрібно. Ці рухи готують до повзання.

Дитина оволодіває повзанням приблизно біля 5 місяців. Для цього дорослий використовує яскраві іграшки, що змінюють положення від легкого дотику (м’ячі, повітряні кульки) .Якщо дитина не робить спроб дотягтися до іграшки, то дорослий використовує її вміння упиратися ногами в тверду опору.

Щоб формувати рухи, що готують дитину до ходіння, з 4-5 місяців дорослий бере її однією рукою під груди, а іншою під сідниці, злегка опускає на тверду горизонтальну опору і піднімає, так, щоб дитина торкалася і відштовхувалася ніжками. Виконувала своєрідні пританцьовувальні рухи. З 5-6 місяців дитину підтримують під руки і ставлять на ноги (на 3-4 секунди), щоб вона твердо упиралася випрямленими ногами в тверду поверхню. Розвитку основних рухів допомагають заняття гімнастикою, масаж.

ЗАГАРТОВУВАННЯ

Кожні 2 місяці тривалість повітряної ванни збільшуються на 3-5 хвилин, при температурі 21-22 градуси С. Після прокидання дітей вмивають водою, температура якої 28-29 градусів С. З 4-х міс. знижують температуру води через день на 1-2 градуси С, доводячи її до 22-20 градусів С. Це сприяє загартуванню, корисні обливання кожного дня з 3 місячного віку, які проводять в любу пору року. Воду 35-36 градусів С ллють спочатку на спину, а потім на груди, проводять обливання протягом однієї хвилини. Через тиждень температуру води знижують на 1градус С і доводять до 28 градусів С. Після обливання роблять масаж для покращення шкіряного кровообігу. Масажуючи ноги, рухи роблять від пальців до стегна, руки – від пальців до передпліччя. Тулуб масажують круговими рухами, Після хвороби дитини обливання замінюють обтиранням.

РОЗУМОВЕ ВИХОВАННЯ.

Розумове виховання здійснюється в ході спілкування з дорослим під час неспання, режимних процесів, занять. Дорослим необхідно продовжувати створювати умови для удосконалення фіксації погляду малюка на нерухомих предметах, вміння слідкувати за рухомими предметами, знаходячись у положенні лежачи на спині та на руках у дорослого.

До 4-х місяців слухові орієнтовні реакції доповнюються руховим компонентом. Чуючи голос дорослих, чи звук іграшки, малюк не тільки повертає голову, але й увесь тулуб, може перевернутися на живіт. Так як дитина вже легко визначає джерело звуку, стає можливим збільшувати відстань між нею і дорослим, з метою розвитку орієнтування.

5-ти місячна дитина починає впізнавати матір, по-різному реагувати на присутність близьких і незнайомих людей, надаючи перевагу одним. Малюк уважно придивляється до незнайомих людей. У нього виникає орієнтовна реакція на новизну ситуації. Ця реакція не завжди супроводжується позитивними емоціями. Все залежить від дорослих. Як правило, діти реагують адекватно на інтонацію голосу (грубий, ласкавий ). Для розвитку мовного слуху, слухового зосередження, слухової диференціації дорослому необхідно, звертаючись до малюка вимовляти слова та звуки з різною інтонацією. Для розвитку підготовчих етапів активного мовлення важливо, щоб у 4-5 місячного малюка виникало бажання привертати увагу дорослих до себе голосом. Якщо дорослий відгукується на голосові реакції малюка то вони стають засобом спілкування. Для розвитку голосових реакцій проводяться спеціальні заняття індивідуально. При цьому створюється відповідна обстановка. На заняттях вихователь дає дитині мовні зразки в основному голосних звуків (5 місяців), а для більш старших дітей – поєднання із приголосними „м”, „б”, „п” (ма-ма, ба-ба, па-па).

Використовують віршики, пісеньки, потішки. Вихователь дає час дитині на відгук, таким чином викликаючи на мовні контакти. Дорослий підтримує мовний контакт, спонукаючи до неодноразового повтору звуку. Позитивний емоційний стан підтримують дорослі протягом усього заняття. Під час неспання діти самостійно вдосконалюють свої вміння, тобто багато гулять, замовкаючи і прислуховуючись до свого голосу і звуків. У віці 4-5 місяців дитина більшу частину часу знаходиться у радісному стані, якщо дорослий правильно організовує її неспання. Крик і плач виникає тоді, коли малюка щось хвилює, або у зв’язку з невмінням задовольнити свої бажання самостійно. Емоційний стан дитини, рівень емоційного спілкування з дорослими впливає на її повноцінний психічний і фізичний розвиток. У чотирьохмісячної дитини комплекс позитивно-емоційних реакцій виникає все частіше і без спеціальних впливів дорослих. Дитина реагує на іграшки, що знаходяться в колі її зору. В манежі діти починають посміхатися дітям, які знаходяться поруч. Дитина все частіше продовжує використовувати позитивно-емоційні реакції для спілкування чи привертанні уваги до себе дорослих.

РОЗВИТОК ДІЙ З ПРЕДМЕТАМИ.

Своєчасний розвиток аналізаторів дитини сприяє встановленню нових зв’язків із зовнішнім світом, формуванню загальних рухів і цілеспрямованих рухів рук. Предметність сприйняття розвивається у процесі оволодіння елементарними діями з предметами – хапання і маніпуляція. З 3 місяців дитина починає однією рукою мацати пелюшку, другою хапати волосся і інші предмети. З 2 міс. дитина доторкається до іграшок випадково, з 3- 4 місяців при вигляді іграшки тягне до неї руки, і переживає відчуття, які приносять їй задоволення. Вона намагається повторити такі рухи. Для розвитку рухів з предметами необхідно в кожний період неспання, продовжувати підвішування над грудьми дитини іграшки зручні для захоплювання на висоті 10-15 см. від дитини. До 4 місяців іграшки підвішують на висоті витягнутої руки малюка. Не слід одночасно давати велику кількість іграшок. Їх необхідно змінювати через 2-4 дні. З метою ускладнення рухів, можна давати такі іграшки, які вимагають більшої координації рухів: різної форми брязкальця, підвіски.

З 4-5 місяців діти починають все активніше реагувати на іграшки, розрізняти за кольором, формою, цілеспрямовано тягнутися до них, удосконалюючи при цьому рухи тіла – повороти тулуба.

Після того, як дитина оволоділа вмінням обмацувати і захоплювати іграшки, слід брати брязкальце, яке тримає над грудьми малюка дорослий. До 6 місяців дитина повинна брати в кожну руку по іграшці і одночасно утримувати їх. З 5-6 місяців іграшки можна вже не підвішувати. Подібні заняття сприяють не тільки розвиткові рухів, знайомлять із властивостями предметів, але й привчають до самостійної активної діяльності під час неспання, створюють передумови для розвитку вольових рис характеру.

Для розвитку дій з предметами іграшки слід давати різні: за формою, за величиною, за матеріалами, іграшки, що видають звуки. У самостійних маніпуляціях дитина пізнає їхні властивості (наприклад, граючись із брязкальцем). Організовуючи неспання, дорослий дає кожній дитині іграшки, ураховуючи вік і рівень розвитку. Для розумового виховання слід використовувати всі моменти догляду за дитиною.

ЕЛЕМЕНТИ МОРАЛЬНОГО І ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Найважливішою особливістю даного віку психологи вважають появу у дитини потреби в спілкуванні з дорослими. Це спонукає активно шукати контакти з оточуючими людьми. В спілкуванні формуються елементи морального й естетичного виховання. Педагогічні впливи дорослого це ніжність, ласка, увага, любов і інші. Вони сенсорно збагачують дитину, відіграють особливу роль у розвитку емоційності, сприйнятливості, чуйності. У процесі спілкування з дитиною вихователь співає пісні, розповідає вірші, потішки тощо, оскільки вони сприяють розвитку лепету, емоційно збагачують дитину, пробуджують в ній почуття добра. Яскраві, м’які, мелодійні іграшки викликають у дитини радість, емоційний відгук.

МУЗИЧНІ ЗАНЯТТЯ.

З 2.5-3 місяців необхідно формувати у дітей передумови музичного слуху, використовувати високі і низькі звуки октави. Дорослий, граючи на інструменті повинен при цьому міняти його місцезнаходження, спонукаючи дитину знайти джерело звуку. Для прослуховування дітям пропонують колискові, танцювальні мелодії. Дорослий намагається викликати зосередження, відповідну посмішку. З 4-5 місяців у дитини з’являється здатність до наслідування почутих звуків, що лежить в основі виникнення співочих інтонацій. Важливо спонукати дітей до активних відповідних дій на музику: гуління, промовляння окремих звуків, ритмічні рухи. Дорослий згинає і випрямляє руки і ноги дитини під музику, готуючи тим самим появу найпростіших танцювальних рухів. Зігравши чи заспівавши колискову, дорослий замовкає, робить паузу, а коли виконує вдруге, то дитина реагує. Провідним в цей період є подальший розвиток зорових і слухових орієнтовних реакцій, а також рухи руки. З 4-5 міс. у дитини з’являється здатність до наслідування почутих звуків, що лежать в основі виникнення співочих інтонацій.

ЗАВДАННЯ ВИДІЛИТИ САМОСТІЙНО

ОСНОВНІ ДОСЯГНЕННЯ ДИТИНИ

До 4-х місяців дитина: голосно сміється, повертає голову в бік джерела звуку; впізнає матір; захоплює висячі іграшки; під час годування підтримує руками пляшечку.

До 5 місяців: впізнає голос близької людини, розрізняє інтонацію; по-різному реагує на нові ситуації; подовгу гулить; бере іграшку із рук дорослих; довго лежить на животі утримуючи голову; перевертається зі спини на живіт; рівно, стійко стоїть при підтримці під руки.

До 6 місяців: починає реагувати на своє ім’я; легко бере іграшки із любих положень;

перевертається із живота на спину; починає лепетати одні склади; їсти із ложечки, знімає страву губами.

До 5 місяців подвоюється маса тіла, ріст збільшується на 2 см.

Трудове виховання

vika — Mon, 31 Oct 2016 16:48:53 GMT

Предметно – практична діяльність дітей дошкільного віку, розвиток і завдання

Людина перетворює світ за допомогою праці — фізичної, інтелектуальної діяльності, спрямованої на задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Праця виконує практичну (створення матеріальних, духовних цінностей, соціально-побутових умов життя і діяльності людини), розвивальну (розвиток особистості в процесі активного включення людини у трудовий процес) і виховну (формування суспільне і особистісно цінних якостей людини, її морально-естетичного ставлення до життя і діяльності) функції. Виховна функція праці реалізується в процесі трудового виховання дітей дошкільного віку.

Трудове виховання — цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок і вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності.

Його завдання полягає у формуванні в дітей стійких переконань, що праця є життєвою необхідністю. Трудове виховання дітей дошкільного віку передбачає привчання їх до самообслуговування, елементарних трудових дій, ручної і господарської праці. Навіть найпростіший результат трудових зусиль дитини (вимитий посуд, прибрана кімната тощо) сприяє самоусвідомленню дитини, вселяє їй впевненість у собі, прагнення випробувати себе у нових видах діяльності.

Завдання предметно-практичної діяльності

З перших днів від народження дитини батьки виношують сподівання, що вона виросте гармонійною особистістю, успішним спеціалістом, продовжить їх справу чи реалізує здібності і вміння у самостійно обраній сфері діяльності. Намагаючись виховати її цілеспрямованою, працелюбною, здатною долати труднощі на шляху до мети, вони покладають сподівання і на досвід дошкільних установ.

Предметно-практична діяльність дітей покликана забезпечити вирішення таких завдань:

Формування мотивації (потреб, інтересу, почуття обов'язку і відповідальності), позитивно-емоційного ціннісного ставлення до праці як до форми буття і способу самореалізації людини.

Формування системи знань, необхідних для трудової діяльності, вибору професії, соціального, професійного і життєвого самовизначення.

Формування досвіду суспільно корисної виробничої діяльності, вміння використовувати теоретичні знання на практиці, здатності до творчості.

Вирішення цих завдань відбувається у процесі загальноосвітньої підготовки, трудового навчання, різноманітної за змістом і формою трудової діяльності.

Для того, щоб праця стала засобом виховання, вона повинна бути змістовною, мати особистісну і суспільно корисну значущість, чітку організацію. Процес праці слід будувати на моральних засадах (мета, процес, результат). Моральна сутність її виявляється не лише в бажанні трудитися, діяти творчо, домагатися значущого для себе та інших результату, а й у колективному характері трудової діяльності, що вимагає узгодження мети і дій її учасників, взаєморозуміння і допомоги.

З огляду на особливості розвитку дітей дошкільного віку виокремлюють завдання предметно-практичної діяльності, пов'язані з формуванням і розвитком мотиваційної сфери, навичок трудової діяльності, становленням особистості. У реальній педагогічній практиці воно покликане забезпечити:

1. Виховання інтересу до праці дорослих, бережливого ставлення до їх результатів, поваги до людини-трудівника. Праця є особливим видом діяльності, спрямованим на створення суспільно значущих результатів. Ознайомлюючись із працею дорослих, дитина бачить трудовий процес, його конкретні результати, пізнає їх роль у задоволенні потреб людини. Оскільки дитина від природи схильна до наслідування, все цікаве її приваблює, педагог має широкі можливості для спрямування її вільної діяльності, ініціювання певних емоцій, прагнень. Від педагога залежить усвідомлення дітьми того, що праця потребує фізичних і вольових зусиль, уміння, терпіння.

Спираючись на емоції дітей, бажання брати участь у житті і діяльності дорослих, вихователь роз'яснює, що саме працею дорослих створені всі блага, які їх оточують, наголошуючи, що сенс праці полягає у створенні необхідних для людини благ і розвитку самої людини (інтелекту, умінь, сили, цілеспрямованості, волі). Якщо праця не зорієнтована на конкретний результат, не створює необхідних суспільству, людям цінностей, то вона і не має суспільного значення. Бажано, щоб всі діти пізнавали це не лише зі слів, а й на конкретних життєвих прикладах. Такі старання педагога сприяють формуванню позитивного ставлення дитини до праці дорослих, людини-працівника, майстра своєї справи, розумінню суспільно значущих мотивів праці, усвідомленому прилученню до трудової діяльності.

2. Формування навичок предметно-практичної діяльності. Уже в дошкільному віці діти намагаються наслідувати працю дорослих. Слід допомогти їм усвідомити, що процес має певну послідовність операцій, потребує відповідних старань і вмінь. З часом діти починають розуміти, що перед тим, як приступити до предметно-практичної діяльності , треба знати її мету, уявити її процес і результат, підібрати необхідні засоби (речі, комплекс речей, якими людина діє на предмети праці) і предмети праці (сировина, матеріали тощо), здійснювати цілеспрямовані трудові дії, взаємодіяти з іншими людьми.

Спершу діти мають опанувати прості трудові уміння (розстібати і застібати ґудзики, розставляти хлібниці на столи, поливати рослини), а згодом — цілісні трудові процеси (накрити стіл до сніданку чи обіду, випрасувати білизну ляльки, прибрати в куточку природи тощо). Оволодіння трудовими навичками розширює можливості дітей щодо участі у простих трудових процесах вдома, дитячому садку, виховує самостійність, ініціативу, впевненість у своїх силах.

Постійна участь у різних видах праці формує вміння і звичку працювати регулярно, переборювати труднощі, виховує організованість, самостійність, вольові якості особистості.

Організовуючи трудову діяльність дітей дошкільного віку, педагог має бути особливо уважним до їх індивідуальних особливостей, сприяти виробленню індивідуального стилю трудової діяльності, оволодінню своєрідними прийомами роботи. Це забезпечить максимальне використання цінних особливостей характерів дітей, їх ставлення до праці, компенсує те, що перешкоджає успіху в роботі.

3.Виховання особистості дитини у процесі її предметно-практичної діяльності. Ця група завдань передбачає виховання відповідальності, самостійності, цілеспрямованості, ініціативи й витримки. Без них неможливе формування основ працелюбства (звички до трудових зусиль, готовності брати участь у трудовій діяльності, вміння доводити розпочату справу до завершення). Педагоги, батьки мають зважати, що організм, психіка дошкільників швидко втомлюються від одноманітної, складної роботи, і тому необхідно регулювати обсяг і тривалість конкретних робіт, чергуючи елементи статичного й динамічного навантаження. Оптимізація трудових зусиль дітей вбереже їх від розчарувань, непомірної втоми, що є важливими передумовами їх позитивного ставлення до праці.

Розвиток особистості дитини обумовлений такими особливостями праці:

— результативність, яка сприяє вихованню цілеспрямованості, звички доводити почату справу до кінця, адже планування майбутнього результату, необхідність виконання запланованого, можливість використання результату спонукають дитину серйозно ставитися до роботи;

— творчий характер, що розвиває налаштованість дитини на пошук, удосконалення своєї праці і себе у праці; немає нетворчої праці, оскільки за будь-яких обставин дитина має змогу зробити щось по-новому, не так, як завжди, знайти нові форми взаємодії з однолітками.

Будучи спрямованим на особистісний розвиток дитини, предметно-практична компетентність дітей дошкільного віку пов'язана з фізичним, моральним, розумовим вихованням. Конкретні її завдання, форми організації трудової діяльності дітей зумовлені як виховними можливостями праці, так і віковими особливостями дошкільнят.

Особливості трудової діяльності дошкільників

За твердженням психологів, праця є одним із провідних чинників всебічного розвитку дітей. Це положення вони аргументують тим, що дитина вже наприкінці молодшого дошкільного віку починає прагнути самостійності, заявляючи «Хочу сам». На думку Д. Ельконіна, два чинники спонукають дитину дошкільного віку до предметно-практичної діяльності: тенденція до самостійності та інтерес до всього, що стосується життя і праці дорослих. Однак ці прагнення дошкільнята можуть реалізувати не лише упредметно-практичній, а і в інших видах діяльності. Тому необхідна педагогічнодоцільна організація залучення дитини до праці. «Праця мусить збудити в дитячій душі найбільше самостійної, природної творчості, дати вільно розвинутися цільній гармонійній індивідуальності», — стверджувала С. Русова, виокремлюючи такі характерні риси дитячої праці, як вияв активності дитини, її безпосереднього свідомого бажання (інтересу, цікавості до чогось). Праця має завжди конкретне завдання і реальні наслідки (цим і відрізняється від гри). Вона є приємною дитині, яка самостійно знаходить засоби досягнення бажаної мети.

Порівняно з трудовою діяльністю дорослих предметно-практична діяльність дітей дошкільного віку має такі особливості:

1. Умовність. Праця дітей ще не пов'язана із суспільно значущим результатом, оскільки, як правило, не створює ні матеріальних, ні культурних цінностей. Водночас вона є результативною, а результатом тут стає не тільки її матеріальне втілення (вирощена рослина, виготовлені іграшки, накритий стіл тощо), а й моральний фактор (дитина відчуває значущість затрачених зусиль).

2. Поступове вироблення здатності мотивувати предметно-практичнудіяльність. Молодші діти ще не здатні формулювати мотиви, їх приваблює процес участі у спільній з дорослим справі так само, як приваблює спільна гра. У старшому дошкільному віці діти мотивують свою працю тим, що вона їм подобається, бажанням допомогти дорослому, одержати від нього позитивну оцінку, перевірити свої сили (мотив самоствердження). З'являються у них і суспільні мотиви — принести користь іншим людям.

3. Динамічний розвиток компонентівпредметно-практичної діяльності дітей дошкільного віку. Включаючись у предметно-практичну діяльність, дитина поступово починає усвідомлювати, що будь-яка праця повинна переслідувати конкретну мету, завершуватися певним результатом. Однак чим менша дитина, тим частіше вона відволікається, цікавлячись не стільки результатом, скільки процесом праці, що часто спричинює повторення одних і тих самих дій, віддаляє від мети, перетворює працю на гру. Тому дорослі повинні допомогти дитині усвідомити мету своїх дій, зв'язок між метою і результатом, навчити проектувати трудовий процес. Навіть старші дошкільники часто планують роботу безпосередньо в процесі її виконання, що не сприяє виробленню наполегливості, ретельності, цілеспрямованості. Враховуючи це, дорослі спочатку самі планують роботу дітей, потім поступово залучають їх до планування, надаючи їм у цьому все більшої самостійності.

4. Виховна значущість як найвища цінність дитячої предметно-практичноїдіяльності. Беручи участь у праці постійно, дитина виробляє у собі самостійність, відповідальність, звичку до трудових зусиль, прагнення допомогти товаришеві, ініціативність та інші особистісні якості. Проте участь дитини у трудовому процесі без створення педагогом відповідних умов не тільки не забезпечує виховного впливу, а й породжує протилежний ефект. Часто негативне ставлення дітей до праці є наслідком неправильного залучення до неї (праця як покарання, трудові доручення за відсутності необхідних для них навичок, недостатня увага вихователя до результату, неправильна оцінка зусиль).

5. Тісний зв'язок предметно-практичноїдіяльності малюка з грою. За твердженням П. Бленського, між грою і працею немає великої різниці, оскільки найвища форма праці (творча праця) є подібною до гри, містить у собі елемент насолоди від процесу діяльності. До того ж творча праця часто виникає саме з гри. Однак людині нікуди подітися від повсякденної роботи, до якої у дитини немає природного нахилу. Усвідомлення її необхідності приходить унаслідок певної підготовки, змістом якої є спочатку гра дитини, потім — творчість, що розвивається у грі і спрямовує її до творчої праці. На основі ігор, творчої праці формується звичка до буденної роботи, обтяжливість і монотонність якої полегшуються захопленням дитини своєю діяльністю. І гра, і праця приносять дитині задоволення, є засобами її самореалізації. Спершу дитина готується до праці у процесі гри, майже у кожному різновиді якої наявний певний трудовий елемент. Гра дає змогу виявляти в ігровій формі різноманітні трудові навички, оскільки однією з основних тем дитячих ігор єпраця. Потреба самостійно щось зробити, створити вперше виникає у грі і зумовлена саме її вимогами (виготовити, наприклад, необхідний ігровий атрибут). Водночас у дитини формуються цілеспрямованість, вольові якості, самостійність, ініціативність.

Включення гри до праці дітей допомагає підвищити ефективність її виховного впливу, забезпечити основу для вироблення інтересу до праці, бажання трудитися. Однак не варто намагатися перетворити на гру будь-які трудові завдання чи якомога раніше відокремити працю від гри.

Як зауважував А. Макаренко, несвоєчасне відокремлення гри від праці було б справжнім насильством над дитиною і викликало б у неї негативне ставлення до трудового зусилля та ще сильніше прагнення до гри. Дитину слід поступово готувати до усвідомлення того, що її трудові доручення, якими б простими чи складними вони не були, є обов'язковими. Гра, хоч і створює можливості для підготовки до праці, але не замінює власне трудової діяльності дошкільнят. Це особливо важливо стосовно дітей молодшого дошкільного віку, яким властиві нестійкі мотиви поведінки, ігрове ставлення до праці і яких слід спрямовувати на те, щоб трудовий процес не перетворювався на ігровий. Водночас цілком доречне використання у грі старших дошкільників результатів їхньої праці (пошитого лялькового платтячка, змайстрованого човника та ін.).

Одним із компонентів готовності дитини допредметно-практичноїдіяльності є привабливість праці. Цей своєрідний психологічний механізм формується під час усвідомлення дитиною того, що у процесі праці вона відкриває нове у собі, довкола себе, випробовує свої можливості на зовсім іншому рівні вимог, здатна досягти конкретного результату, який приносить радість їй і тим, хто вболіває за її успіхи.

Сподіватися на формування цього психологічного механізму в процесі насиченої елементами праці гри недоцільно, оскільки в грі він має зовсім іншу психологічну основу. Це свідчить про необхідність забезпечення найтіснішого зв'язку дитячої праці з грою, використання під час її організації ігрових прийомів, створення ігрових ситуацій, а також виховання ставлення до праці як до обов'язку.

Трудове виховання

vika — Mon, 31 Oct 2016 16:46:42 GMT

ПАМ’ЯТКА

ПО ВИВЧЕННЮ СТАНУ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТі В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

1.Зміст роботи щодо ознайомлення дошкільників з працею дорослих.

2.Методи і прийоми ознайомлення з працею дорослих та трудовими процесами.

3.Санітарно-гігієнічні умови трудової діяльності дітей.

4.Обладнання господарсько-побутового куточка для різних видів трудової діяльності : для догляду за собою, за рослинами і тваринами,за іграшками; обладнання для занять з художньої праці, садово-городній інвентар.

5.Організація всіх видів праці , регламентованих програмою.

6.Рівень трудових умінь і навичок.

7.Прояв самостійності під час виконання трудових завдань.

8.Повага і бережливе ставлення до результатів праці людей.

Господарсько - побутова праця.

1.Участь, уміння і навички із сервірування столів, підготовки наочності до занять.

2.Уміння підтримувати порядок у груповій кімнаті (самостійно, охайно і красиво розкладати іграшки та інші речі).

3.Наявність бажання чергувати та виконувати обов’язки чергових.

4.Знання обов’язків чергових , послідовність і старанність при їх виконанні.

5.Участь у прибиранні групової кімнати , допомога молодшим.

6.Звичка дітей дотримуватися чистоти і порядку в дошкільному закладі, бережливо ставитися до іграшок і речей.

7.Чітко, вміло, швидко й самостійно без нагадування виконувати обов’язки чергових, уміння вибирати найраціональніші способи дії.

8.Уміння при потребі самостійно брати участь у прибиранні кімнати.

9.Звичка прибирати матеріали після занять і розкладати їх на відповідні місця.

10.участь у підтриманні порядку на майданчику.

Примітка.Аналіз господарсько-побутових умінь та навичок проводиться з урахуванням обсягу програмових завдань , визначених для кожної вікової групи.

Праця дітей у природі.

1.Наявність об’єктів рослинного і тваринного світу в груповій кімнаті та знання дітьми їх назв.

2.Наявність відповідних санітарно-гігієнічних умов та обладнання.

3.Участь дітей у догляді , уміння і навички систематично і без нагадувань доглядати за об’єктами , що знаходяться в куточку природи.

4.Уміння дітей старших груп самостійно розподіляти обов’язки з догляду за природними об’єктами , добирати відповідне обладнання.

5.Рівень умінь і навичок праці в природі ( У куточку природи,на городі,в квітнику).

Художня та ручна праця.

1.Наявність обладнання та матеріалів для ручної та художньої праці відповідно до програмових вимог та віку дітей.

2.Самостійність у доборі інструментів та матеріалів.

3.Рівень умінь і навичок роботи згідно з програмою.

4.Прояв творчості на заняттях.

5.Вміння дітей розповідати про зроблене.

6.Культура та естетика праці(охайність у роботі, вміння прибирати місце, перед заняттям зручно і красиво розташувати матеріали та інструменти для роботи).

7.Дотримання техніки безпеки.

Керування працею дітей.

1.Підготовка вихователя до заняття(добір матеріалів, інструментів тощо,вибір місця роботи та створення умов для дитячої праці).

2.Методичні прийоми навчання (зразок, пояснення , показ, інструктаж, приклад, використання ігрових прийомів та інших методів заохочення), їх відповідність до виду заняття та віку дітей.

3.Здійснення індивідуального та диференційованого підходів до навчання трудових дій .

4.Формування мотивів трудових дій .

5.Підсумок та аналіз дитячої трудової діяльності.

6.Місце праці в режимі дня.

7.Чи були охоплені всі діти трудовими діями впродовж дня?

Трудове виховання

vika — Mon, 31 Oct 2016 16:41:33 GMT

Матеріали для вихователів та батьків

Як виховати маленького помічника

(консультація для батьків)

Інколи диву даєшся, як дитина здатна за мить придумати безліч причин, аби не допомагати мамі по господарству. Найпопулярніші варіанти таких відмовок: болить живіт, по телевізору щось дуже-дуже цікаве, треба терміново намалювати зайця чи несподівано напала страшенна втома.

Однак є й такі дітки, яким не потрібно повторювати прохання про допомогу, вони без примусу миють посуд, поливають квіти, прибирають іграшки та одяг. Чому ж так виходить? Як виховати справжнього помічника?

Малюка бажано привчати до роботи по господарству ще змалечку: рочків із двох чи трьох. Дитина, яку в досить ранньому віці не привчили допомагати дорослим, навряд чи цінуватиме чиюсь працю. За малюком прибирають розкидані іграшки? Що ж, для нього це стає цілком нормальним явищем, до того ж його таке влаштовує. Звичайно, змусити прибирати можна будь-яку дитину. Однак навряд чи це сподобається і їй, і вам.

Головне – не проґавте той момент, коли малюк мріє вам допомогти! У віці близько 2-3 років закладається характер дитини, вона намагається все спробувати, все дослідити та вивчити, повторює за мамою і татом їхні дії.

Не думайте, що в цьому віці дитина дуже маленька. Звичайно, навряд чи вона зможе вимити підлогу або приготувати вечерю, але дозвольте їй самій прибрати іграшки, почистити яйце або витерти пил. Навіть якщо малюк забрудниться з голови до ніг сам і забруднить усе навколо себе, не сваріть його. Він дуже старався! Зате дитина почне цінувати вашу працю – а це, повірте, набагато важливіше, ніж брудна кофтинка і заляпані стіни.

Спочатку вам потрібно визначити обов’язки малюка. Запропонуйте йому поливати квіти в кімнаті. Придбайте разом з ним красиву лійку і розкажіть, як радіють квіточки, тому що їх поливають, як вони гарно квітнуть і ростуть.

Потім потроху можна додавати обов’язків. Тільки не перетворюйте прибирання в покарання. Допомога по дому має стати для малюка невід’ємною частиною розпорядку дня. Однак щоб малюку це швидко не набридло, перетворюйте прибирання в чарівну пригоду, зробіть роботу захоплюючим заняттям. На допомогу вам прийдуть книги, які виховують прагнення до чистоти й організованості, а також ваш особистий приклад.
Звичайно, набагато простіше буває зробити все самотужки, ніж просити дитину про допомогу. Проте ваше намагання привчити дитину до роботи обов’язково окупиться в міру того, як малюк дорослішатиме.

Постійно хваліть дитину за її бажання допомогти вам. Не обов’язково дарувати їй при цьому іграшки чи купувати солодощі. Інколи достатньо ласки і доброго слова.

Якщо в малюка щось не виходить, переробіть за нього, але тільки тоді, коли він цього не бачить. Малюк не має знати, що його зусилля виявилися марними. Адже він так бажав допомогти вам!

Як виховати помічника

(консультація для батьків)

Іноді самі доросліроблять усе можливе аби у дитининіколи не виникло бажання допомагати. Самостійна, відповідальна дитина, яка здатна вирішувати власні проблеми, любить навчатися і працювати... Кожен з батьків, мабуть, не відмовився б говорити так про свого сина або доньку.
Два основних правила для тих, хто хотів би мати саме таку дитину:

1. Не втручайтеся усправу, якою займається дитина (наприклад, прибирає іграшк), якщо вона не просить про допомогу.
Своїм невтручанням в цій ситуації ми повідомляємо:
«З тобою все добре! Ти упораєшся! Я довіряю тобі!»

2. Якщо дитині важко і вона готова прийняти Вашу допомогу обов’язково (!) допоможіть.

Л.Виготський, відомий вітчизняний психолог, вивів закон «зони найближчого розвитку дитини». У будь-якому віці є справи, з якими дитина здатна впоратися самостійно. Це певного розміру коло. Його межі в кожної дитини індивідуальні. Бажано їх знати і враховувати під час виховання, поступово розширюючи коло можливостей. За межами цього кола – справи, проблеми, з якими дитина може впоратися тільки за умови дозованої допомоги дорослого або з якими не здатна поки що впоратися взагалі.
Наприклад, дошкільник вміє самостійно мити руки, прибирати іграшки, застібати ґудзики, але організувати свої справи протягом дня – ще ні.
Уявімо малюнок, на якому все те, що дитина сьогодні вміє і робить самостійно, об’єднано в умовне коло, а навколо – друге, більше за розмірами, в якому зібрано те, що дитина може робити тільки за допомогою дорослого. За межами великого кола залишатимуться ті завдання, які виконати буде важко як самому, так і за допомогою інших.
Для чого, запитаєте Ви, ми зайнялися таким дивним малюванням?
Насправді, це дуже корисний прийом з практики аналізу досягнень і перспектив розвитку в будь-якому віці. Щодо виховання і розвитку дитини, Л.Виготський переконливо довів, що коло справ, які вона починає виконувати самостійно, поступово збільшується за рахунок тих, які раніше виконувались спільно з дорослими.
Тобто, і це дуже важливо (!), завтра дитина буде робити самостійно те, що сьогодні робила разом з мамою чи татом, саме тому, що це було «РАЗОМ». Коло справ «разом» - потенціал розвитку на найближче майбутнє. Мабуть тому, відомий психолог Л.Виготський і придумав закон «зони найближчого розвитку».
Згадайте наш малюнок і спробуйте дати відповідь на питання: «Яка дитина будерозвиватися швидше?»
Той, з ким більше займаються, має ширшу «зону розвитку». Він розвиватиметься швидше, почуватиметься впевненіше, буде більш успішним таблагополучним.
Нам здається, що тепер непотрібно пояснювати необхідність вчасної допомоги дитині. Залишати її наодинці з труднощами, які їй не під силу, не тільки груба помилка, це порушення закону розвитку.
Діти за своєю природою досить активні. Бажано вчасно помітити, підтримати цю активність і спрямувати в корисне русло. Цікаво, що за даними багатьох опитувань спостерігається наступна закономірність: серед учнів 4-5 класів кількість незадоволених тим, що вони мало допомагають вдома батькам набагато більше, ніж серед учнів 6-8 класів. Дійсно, як у відомих з дитинства рядках: «…Выросла дочка – красива, стройна. Маме стирать не мешает она».
Аби так не трапилося з нашими дітьми, що робити і як Ви, сподіваємося, тепер знаєте.

Одного разу кожен з батьків задається одвічним питанням: як виховати у дитини любов до праці? Як правило, виникає ця проблема, коли юному чаду, якому судилося стати маленьким помічником, виповнюється 5-6 років.

У цьому віці дитина вже в змозі виконувати дуже багато речей самостійно: одягатися, зав'язувати шнурки, допомагати по дому.

Може. Але чи хоче вона. Далеко не завжди. І справа зовсім не у вроджених талантах. Працьовитість в дітях можна і потрібно виховувати майже з дитинства.

Вже на 3 році життя у малюків з'являється бажання допомагати батькам. Починається це з наслідування, і знайомого багатьом "дай я сам". Але часто дорослі з економії часу або страху, що дитина може зробити щось не так, прибирають за дитину іграшки, не дають помити за собою тарілку або самостійно полити квітка ... Не варто дивуватися років через 5, коли на прохання про допомогу ваше дитятко відповість відмовою. Виховати у дитини любов до праці можна тільки за допомогою терпіння і особистого прикладу. З народження малюки спостерігають за дорослими і прагнуть наслідувати їх у всьому. А з часом починають намагатися повторити їх дії. Але одного спостереження і наслідування недостатньо. З самого юного віку потрібно залучати дітей до спільної діяльності і терпляче пояснювати, що і як необхідно робити. Тільки тоді малюк навчиться розуміти важливість всіх скоєних маніпуляцій. І буде відчувати радість від виконання найпростіших щоденних обов'язків. Тому, коли ваш малюк років у 3 скаже: "Мамо, дай я сам!", - Дайте йому можливість вам "допомогти". І нехай після його "допомоги" вам доведеться витратити в кілька разів більше часу на прибирання/прання/і інше - виховання у дитини любові до праці коштує того. Адже через кілька років це окупиться сторицею: працьовитий син сам вимиє посуд, розкладе по поличках одяг, не кажучи вже про своїх іграшках, приведе в порядок взуття, протре пил і без нагадувань застелет ночівля - загалом, стане вашим незамінним помічником у багатьох справах. Домашні справи для дитини стануть невід'ємною частиною буденного дня, і не будуть викликати негативних асоціацій.

Але якщо вашому чаду вже 5-6 років, не варто впадати у відчай. Трохи терпіння, бажання, любові і фантазії - і ваша маленька дитина стане вашим великим помічником. Адже так приємно, коли про твою дитину кажуть: "Треба ж, який маленький, а який працьовитий!". У такій важливій справі, як виховання працьовитості, не варто покладатися на інтуїцію і випадок. Необхідно почитати відповідну літературу, порадитися з дитячим психологом і враховувати вікові і особистісні особливості дітей. Одна дитина береться за справу неохоче, без ентузіазму, але зате справа, яка самостійно доведено до кінця, приносить йому ні з чим незрівняне задоволення. Таких дітей важливо концентрувати на результаті, передчутті радості від самостійно виконаної роботи, і розділити з ним цю радість, не занадто критично оцінюючи дрібні недоліки, допущені при виконанні завдання. Інша дитина, навпаки, активно приймається за нову справу, легко захоплюється, і так само легко остигає. А треті, не встигнувши взятися за роботу, прагнуть позбутися її - почуття невиконаного справи, що висить дамокловим мечем, дуже обтяжує їх. До кожного потрібен особливий підхід. У 5-6 років важливо пробудити інтерес до процесу діяльності або досягненню результату, а можна залучити дитину в роботу за допомогою гри або змагання. Пробудити інтерес і зберегти його протягом всієї справи - половина успіху. Але лише половина. Друга важлива частина виховання у дитини працелюбності - привчати дитину допомагати варто систематично, а не час від часу, обов'язково потрібно контролювати виконання завдання і, звичайно, хвалити і підкреслювати важливість того, що малюк робить. Відсутність систематичного праці у дитини - одна з найсерйозніших помилок у вихованні. Причому не тільки у вихованні любові до праці. Систематична робота по дому та наявність у дитини обов'язків, за виконання яких відповідає він сам, допомагає виховати в маленьку людину така важлива якість, як відповідальність, і майбутній помічник вчиться працювати сумлінно й охоче.

Не можна зменшувати роль спільної роботи з дорослим: у ній дитя вчиться виконувати все те, що від нього вимагається, як можна краще. Але ж для того, щоб щось поставити дитині в обов'язок, варто переконатися, що він вже вміє це робити, ретельно перевіряти виконану роботу, і тактовно, разом з дитиною, проводити роботу над помилками. І так день у день, поки дитина не навчиться виконувати свої функції якісно, і до тих пір, поки ця діяльність не увійде у дитини в звичку. Після цього можна додавати дитині нову обов'язок.

Почати можна з найпростіших речей. Перш за все, варто навчити дитину самостійно прибирати за собою іграшки, прибирати зі столу. Розкладати одяг в шафі і доглядати за своїм взуттям. Ніколи не відмовляйте дитині, якщо він хоче вам допомогти. Якщо те, що ваш помічник вирішив виконати, зовсім неможливо доручити малюкові (раптом чаду захочеться відремонтувати розетку, або вкрутити лампочку), не забороняйте йому цього робити, терпляче поясніть, з яких причин цю справу не можна виконати, і переведіть його увагу на інший вид діяльності . Завжди заохочуйте прагнення дитини до творчості. Залучайте його до спільного приготування їжі, нехай він проявить свої гастрономічні здібності, можливо, в майбутньому ваш малюк не раз порадує вас кулінарними шедеврами, і ви з радістю будете згадувати хвилини, коли маленькі ручки великого кулінара зліпили свій перший пиріжок під вашим чуйним керівництвом. Привчіть малюка прибирати за собою ліжко і доглядати за кімнатними рослинами - ці заняття дуже легко перетворити на захоплюючу гру, яка все доросле життя буде приносити вашому чаду приємні спогади. Звичка працювати нагоді малюкові зовсім скоро: школа не за горами, а старанна навчання вимагає любові до праці, відповідальності та звички добре виконувати свої щоденні обов'язки. Виховуючи в дитині любов до праці, ви по цеглинці допомагаєте йому будувати своє успішне майбутнє. Працьовитість допомагає дитині підвищити самооцінку, у малюка з'являється впевненість, що він може багато чого, і може робити це добре, а це обов'язково добре позначиться на його дорослому житті.

Майстер-клас

vika — Wed, 24 Feb 2016 15:25:16 GMT

МАЙСТЕР-КЛАС

«Пізнай свій край .., себе, свій рід, свій народ, свою землю –

ти побачиш шлях у життя. Шлях, на якому найповніш

розкриються твої здібності. Ти даси йому продовження, вторувавши стежину, із тієї стежини Вже рушили у життя твої нащадки. І скоро вирушиш і ти».

Г. Сковорода

Майстер-клас – це одна з форм ефективного професійного, активного навчання. Викладачами циклової комісії дошкільної, соціальної педагогіки, психології та окремих методик Баль О.В., Таран В.О. було проведено майстер-клас з теми: «Нехай квітує дерево родинне», який базувався на інтеграції дошкільної педагогіки з психологією. Активними учасниками майстер-класу були творчі групи студентів та викладачів. У ході проведення майстер-класу було розкрито поняття «сім’я», «моральний клімат пам’яті», визначено початковий період формування морального клімату пам’яті, висвітлено форми роботи з сім’єю, сімейні традиції у вихованні дитини. Хвилинка релаксації спонукала згадати особливий запах – запах дитинства, запах фантазій і мрій, атмосферу любові, затишку і безпеки та зрозуміти, щоб спогади були приємними слід наповнити пам'ять дитини прекрасними образами.

В ході проведення учасники переконались, що від виховання в сім’ї залежить майбутня доля дитини, задумались над питанням: як можна зробити дитину в родині щасливою? Учасники творчих груп склали кодекс поведінки в сім’ї. Висвітлення різноманітних, сучасних форм роботи з батьками переконали в необхідності долати власний авторитаризм, побачити світ з позиції дитини, відноситись до неї як до рівної, зрозуміти, що неприпустимо порівнювати її з іншими дітьми, що треба радіти її особистому росту, будувати довірливі взаємини з нею.

Завдання з педагогіки для студентів 241 групи

vika — Mon, 04 Jan 2016 11:55:25 GMT

Завдання для студентів 241 групи з педагогіки

1. Повторити тему: Взаємодія ДНЗ і сім’ї у вихованні дітей.

2. Скласти поради молодому вихователеві стосовно дій у ситуації, коли дитина поскаржилася, що батьки її не люблять.

3. Знайти поради Я.Корчака про необхідність любити дитину.