Лекція № 10

Тема. Виховання дітей другого року життя

Мета: Розкрити загальні особливості дітей другого року життя. Визначити особливості режиму на 2-му році життя та методику організації режимних процесів, умови необхідні для організації самостійної діяльності дітей. Розкрити методику проведення занять. Пояснити вплив виховання на всебічний розвиток дитини. Формувати професійні компетентності студентів. Вчити користуватись програмою.

План

1. Загальні особливості розвитку дітей другого року життя.

2. Режим, організація режимних процесів у групі.

3. Виховання дітей другого року життя: фізичне, розумове, моральне, естетичне.

4. Організація самостійної діяльності дітей.

5. Навчання на заняттях.

6. Організація матеріального середовища групи.

Знати: - особливості розвитку дітей 2 року життя;

- режим дня, методику організації режимних процесів;

- методику проведення занять;

Уміти: - користуватись програмою;

- проводити заняття;

- організовувати самостійну діяльність дітей;

- організовувати режимні процеси.

Література

1. Э. Пиллюгина. Воспитание от 2,5-3 до 5-6 месяцев //Дошкольное воспитание. –1990. – № 4. –С. 83.

2. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник для студентів ВНЗ. – К.: «Академвидав», 2004.-456 с.

3. ГолубєваЛ.И. особливості фізичного розвитку дітей 1 роки життя, Дошкільна виховання, №4., 2003, з 88-89.

      4. Доман Р. Як допомогти дитині фізично досконалим: Пер. з анг. - М.: АСТ, Акваріум, 2000. - 333 з.

1. Загальні особливості розвитку дітей другого року життя.

Другий рік життя дитини не менш відповідальний ніж перший. На цьому віковому етапі відбувається бурхливий сенсорний  розвиток малюка, формування предметної діяльності і пов’язаного з нею наочно-дійового мислення. Розвивається активне мовлення і відбувається становлення другої сигнальної системи на основі чого можливий прояв елементів абстрактного мислення – абстрагування та узагальнення.

Анатомо-фізіологічні особливості.

1. Швидкий темп фізичного розвитку: інтенсивно збільшується маса і довжина  тіла, хоча й не так швидко як на першому році життя.

2. Продовжується дозрівання різних функціональних систем організму. З кінця 1-го року життя включається грудний тип дихання, росте грудна клітка. З розвитком прямоходіння опускається діафрагма, м’язи її стають міцнішими. Одночасно розвиваються легені, вдосконалюються їх функції. Частота дихання на хвилину – 25. Лімфатичний апарат і миндалини великі. Росте серце, вдосконалюється його функції. Підвищується обмін речовин, органи травлення здатні переробляти різноманітну їжу. Але система терморегуляції недосконала.

4. Розвиток імунної системи.

5. Висока ранимість.

6. Швидка стомлюваність організму.

   Розвиток дитини другого року життя багато в чому залежить від того,   чого вона набула на 1 році життя. Оволодіння ходьбою вивільняє руки, а це створює великі можливості ознайомлення з оточуючим світом, що сприяє розвитку пізнавальної активності малюка, розширює орієнтування в оточуючому.

На основі здатності наслідувати у дитини з’являються перші усвідомлені дії з предметами і перші активні слова, а також здатність досить тонко диференціювати оточуючі предмети, вміння дивитися і слухати. Ці якості складають основу подальшого сенсорного розвитку. 

Подальше вдосконалення емоцій відбивається на поведінці дитини.

Для малюка 2 року життя характерна велика рухливість і в той же час нестійкість поведінки, уваги, тривалого зосередження.

Виражена залежність від дорослого і необхідність спілкування з ним. Індивідуальні, емоційно-ділові контакти дорослого з дитиною формують деякі соціальні риси особистості малюка: любов до близьких, співчуття. Він здатний адекватно реагувати на оцінку своїх дій дорослим. Яскраво проявляє пізнавальні інтереси і перші вольові якості (бажання досягти результату ).

В цьому віці збільшується період неспання. До 1року 6місяців – неспання 3,5- 4 години, сон 2 рази на день а з 1року 6 місяців – біля 5- 5,5 годин, сон один раз на день. Раніше ніж 1,5 року дитину не слід переводити на одноразовий сон.

Збільшується витривалість організму і, як наслідок, малюк займається довше одним видом діяльності ( на початку 2 року – 3-5 хвилин, а до кінця до 10 хвилин, якщо заняття цікаве.)

У психічному розвитку дитини можна виділити 4 періоди:

1– від 1року 1місяця до 1 року 3 місяців.

2– від 1 року 4 місяців до 1 року 6 місяців.

3– від 1 року 7 місяців до 1 року 9 місяців.

4– від 1 року 10 місяців до 2 років.

Можна виділити наступні лінії розвитку.

1. розуміння мови дорослого і активне мовлення;
2. сенсорний розвиток;
3. розвиток гри і дій з предметами;
4. розвиток рухів;
5. розвиток навичок самостійності.

Ясно, що такий поділ умовний, так як всі вони розвиваються в комплексі. Ці лінії найбільш важливі в даному віці, так як є найбільш сильними і менш піддаються впливам несприятливих факторів  (захворювання, недостатність педагогічних впливів).

Розвиток активного мовлення – лінія нова, тому найсприятливіша до негативних факторів, результат їх впливу може  бути затримка мовлення.                                    

Характерні особливості сенсорного розвитку.

Дієвим шляхом пізнає різні властивості предметів і явищ: сніг – холодний. Граючись, малюк навчається порівнювати іграшки, розрізняти якості предметів: форму, величину, колір.                                                                                      

Виділення форми предмету як його основної „впізнавальної” ознаки має велике значення для розвитку сприйняття дитини. В цьому віці її вчать розрізняти форми кулі, куба, порівнювати предмети контрастних і близьких форм, підбирати їх за зразком.

Досить рано діти починають виділяти в предметах величину. З цією  ознакою дітей знайомлять під час режимних процесів. Вже в 1рік 3місяці діти, граючись з дидактичними іграшками, розрізняють 2 контрастні величини, в 1рік 9 місяців підбирають 3 – 4 контрастних величини, а також близькі за величиною предмети.

До 2 років діти підбирають предмети за зразком дорослих, чи словесною інструкцією за кольором.

                 Інтелектуальний розвиток.

2. Загостреність сприйняття – ніщо не проходить поза їх увагою. Це важливо так як мозок, отримуючи інформацію, розвивається. Але увага носить мимовільний характер. Малюка не можна заставити бути уважним, проте  можна зацікавити. Увагу дитини привертають зміни в оточуючому житті. Розглядання нового переходить в спостереження. Завдання вихователя навчити дитину не тільки спостерігати за предметами, а й діяти з ними.

3. 2 рік життя – сенситивний період розвитку мовлення. Зростає активний словник, дитина оволодіває граматичною будовою мови, починає користуватися мовленням. Розуміння мови розвивається поступово. До 1 року 5 місяців інтенсивно встановлюються зв’язки між предметами, діями і їх словесним позначенням. Але ці зв’язки спочатку слабі і потрібні спеціальні умови, щоб вони зміцніли.

Недостатньо сильний зв’язок між окремими аналізаторними системами   (рух-зір). Цим і пояснюється, що іноді, навіть коли  дитина розуміє завдання  дорослого, реагує на нього недостатньо правильно (дивиться на один предмет, а показує інший). Вихователь повинен здійснювати роботу спрямовану на утворення зв’язків між словом і предметом.

У цьому віці діти  розуміють назви багатьох іграшок і предметів побуту, виконують доручення по типу: „візьми”, „принеси”, „поклади” та інші.

З 1 року 5 місяців діти починають  розуміти мову дорослого не пов’язану з конкретною ситуацією. Їм можна переказувати розповіді, потішки. Ознайомлення з оточуючим буде стимулювати виникнення до кінця 2 року  життя питань.

Початок 2 року життя – період наочних  узагальнень, коли дитина об’єднує предмети за зовнішніми ознаками (наприклад, за  величиною ).

У першій половині 2 року життя дитина вчиться наслідувати слова дорослих, так як артикуляційний апарат розвинутий недостатньо. На початку другого року життя дитина вимовляє спрощені слова. Поступово діти наслідують і фрази. Активний словник збільшується так, до кінця року він складає 10 слів, до 1 року 6 місяців – 30, до кінця 2 року – 300 слів. Збільшується і кількість мовленнєвих реакцій. Так, від 1 року до 1 року 3 місяців переважає лепет. В період від 1 року 6 місяців до 1 року 9 місяців збільшується кількість слів, що вимовляють правильно. З 1 року 9 місяців до 2 років збільшується кількість фраз. Важливий момент у розвитку мовлення є поява перших питань, які відображають розвиток пізнавальної діяльності.

Лепет частіше всього виникає в період рухової активності. Слова до 1 року 6 місяців вимовляють в момент сильної зацікавленості Тільки після 1 року 6місяців діти починають користуватися словами в період ігрової діяльності, хоча мова часто має неправильний характер.

До кінця 2 року життя мова починає виконувати свою основну функцію – спілкування з оточуючими. Діти можуть зрозуміти нескладний сюжет і відповідати на деякі запитання.

Педагогічні умови розвитку мови.

1. Ігрова діяльність. 2. Рухова активність. 3. Спілкування з дорослими. 4. Спеціальні заняття.

Важливим завданням є формування у дітей потреби в спілкуванні з дорослими, без неї мова дитини розвивається погано.

4. Особливе значення має розвиток гри та дій з предметами.

На початок 2 року життя гра зводиться до різноманітних маніпуляцій з предметами. Поступово дії набувають більш складного характеру ( будує потяг). Діючи з предметами дитина порівнює їх, спів ставляє.

В період 1 року 3 місяців до 1 року 6 місяців дитина починає відтворювати те що бачить, копіювати, наслідувати. Це так звані відображувальні дії, які до кінця 2 року життя переходять у сюжетну гру. Гра в цьому віці не стійка, ситуацію гри повинен готувати дорослий. З 1 року 5 місяців дії дитини в грі стають стійкішими.

Поступово в грі формується мислення, дитина використовує предмети-замінники, уявні предмети, наслідує дії дорослих і переносить їх у іншу ігрову ситуацію. До кінця 2 року життя в грі з являються узгоджені дії  (будують разом). Все частіше дії супроводжуються словами. В іграх проявляються різноманітні емоції.

На другому році життя у дітей формуються такі почуття як співчуття, доброзичливість.

5. Особливості протікання самостійної діяльності. Під час неї діти оволодівають різними рухами.

1. Удосконалюється прямоходіння хоча  дітям важко ходити по прямій, вони роблять багато зайвих рухів.

2. Удосконалюється координація рухів, хоча дітям ще важко узгоджувати свої рухи з рухами оточуючих, орієнтуватися в обстановці, як наслідок вони натикаються на речі, інших дітей  (наприклад, зарано піднімають ногу, щоб переступити предмет).

3. Наряду з ходінням удосконалюється лазіння і метання. Рухи стають більш вправними, координованими Поступово діти починають узгоджувати і співставляти свої дії з діями інших дітей, оволодівати навичками інших рухів, зокрема танцювальними.

2. Режим, організація режимних процесів.

У другій групі раннього віку дітей як правило розподіляють на дві підгрупи. Перша від 1 року до 1 року 6 місяців, друга від 1року 6 місяців до 2 років. Режим цих груп повинен охоплювати часовий період від підйому до нічного сну. При складанні режиму враховується:

1) загальна тривалість сну на добу; 2) кількість періодів сну вдень, їх тривалість; 3) число годувань, з урахуванням перерв між ними; 4) тривалість кожного відрізку неспання.

          Співвідношення режимних процесів.

Поступово дітей переводять з одного режиму на інший. Підставами для такого переводу є: хороший стан здоров’я, повноцінний сон, рівень фізичного і нервово-психічного розвитку малюків.

Критерієм оцінки вважається сприятлива динаміка фізичного і психічного розвитку, стійкість до простудних захворювань. Також враховуються показники росту, ваги, емоційного стану, розвитку мови, навичок ходіння.

У дошкільному закладі і вдома спостерігають за дитиною: настрій, апетит, сон, а потім роблять висновок, про переведення на інший режим. Якщо дитина важко звикає до нового режиму, її на 2 - 3 тижні переводять на звичайний, а потім  роблять чергову  спробу.

При проведенні режимних процесів вихователь повинен:

1. Своєчасно задовольняти органічні потреби дитини.

2. Виховувати позитивні відносини.

3. Розвивати і вдосконалювати рухи, мову, орієнтацію в оточуючому.

4. Систематично і планомірно прививати культурно-гігієнічні навички.

       5. Виховувати культуру поведінки і доброзичливі взаємовідносини.

       6. Розвивати самостійність.

       7. Прищеплювати першопочаткові трудові навички.

Правильне проведення режимних процесів є умовою не тільки повноцінного фізичного розвитку дітей, але і їх настрою, хорошого апетиту, здорового сну.

При проведенні режимних процесів слід дотримуватися принципів послідовності, поступовості (поступове залучення до певного виду діяльності). Цей принцип дозволяє приділяти увагу кожній дитині.

Існує ряд правил, яких дотримуються при проведенні режимних процесів.

1. Кожний режимний процес повинен проходити на фоні гри (з одними дітьми проводити режимний процес, а за іншими слідкує помічник вихователя грається ).

2. Спочатку запрошують найменших, ослаблених, легкозбуджуваних, які не володіють навичками, повільних, тобто враховують індивідуальні особливості вихованців.

3. Єдність вимог вдома і в дитячому закладі.

Методика проведення режимних процесів включає наступні прийоми.

1. Створення у дітей попередньої установки на процес.

2. Режимний процес повинен протікати неспішно в спокійній обстановці і супроводжуватися мовою вихователя.

3. Слід формувати у дитини впевненість у своїх можливостях, вихователь обов’язково повинен порадуватися новому досягненню дитини.

Важливо слідкувати за регулярністю фізіологічних оправлень, приблизно через 1,5 години.

Прийом вранці, коли холодно – дітей приймають в приміщенні, тепло – на майданчику. Огляд дитини: вимірюється температури, проводиться бесіда з батьками про самопочуття дитини її нічний сон.

Харчування.

Інтервали – 3,5-4 години. Сніданок не пізніше, як за 1 годину після пробудження. Вечеря за 1 годину до сну. Процес годування проводиться поступово.

– Дотримання гігієнічних вимог до транспортування блюд (герметично закритий посуд).

– Розвиток самостійності під час їди ( з 1 року 2 місяців дитину привчають їсти ложкою. До 2 років гарно володіти навичками самостійної їди). Не можна годувати через силу. Чітке дотримання режиму допомагає сформувати стійкий апетит. При порушенні апетиту слід з’ясувати  причину, при необхідності поговорити з батьками, лікарем. Дітей 1 року і 1 року 6 місяців годують по 3-4 одночасно. До 2 років можна годувати всіх одночасно.

Неспання.

Велику увагу приділяють самостійності дітей під час неспання.

У цьому віці у дітей різко зростає рухова активність. Якщо її обмежувати, то це негативно відобразиться на фізичному і психічному розвитку дитини. Через рухову активність дитина пізнає світ, тому необхідно прибирати небезпечні предмети. Не треба давати багато іграшок – увага розсіюється, дитина не може зосередитися на якісь одній іграшці і запам’ятати її ознаки. Велику кількість іграшок малюк тільки розкидає, зібрати не зможе тому не виробляються навички акуратності.

Організовуючи самостійну діяльність дітей, дорослий повинен ураховувати вікові особливості. Пояснивши спосіб дії з іграшкою, вихователь залишає його самого, щоб вчився гратися самостійно.

У грі необхідно розвивати пізнавальні можливості дитини, її мову. Дуже важливим є правильний підбір іграшок.

Розвиток рухів здійснюється через дії дитини з м’ячами, обручами, машинками.

Сенсорний розвиток ( кубики, пірамідки, коробки з вирізаними на кришках різними формами). Для сюжетних ігор потрібні сюжетні іграшки. Дитину слід навчати вмінню грати так як і вмінню слухати, дивитися, наслідуючи дорослих, говорити, діяти, розрізняти, порівнювати. Для загального розвитку  організовують ігри з будівельним матеріалом, з дидактичними іграшками, рухливі ігри. Важливо вчити сприйняттю музики.

Прогулянка.

У холодну пору року прогулянки з дітьми першої підгрупи не проводять, так як вони швидко мерзнуть, самі себе зайняти не можуть. Діти цього віку гуляють увечері з батьками. Сон організовують у провітреному приміщенні з відкритими фрамугами, температура повітря в спальні + 15 градусів С.

Взимку для дітей 1 року 6 місяців – 2 років проводять одну прогулянку, тривалість залежить від погоди, приблизно 1 годину.

На прогулянку беруть іграшки. Рухливі ігри чергують зі спокійними. Вихователі слідкують щоб в холодну пору року діти не кричали, дихали носиками. Одяг повинен відповідати погоді. Якщо на вулиці більш ніж  - 15 градусів, вітряно, дітей не виводять. У приміщенні температура знижується до + 15 градусів С, відповідно одягають дітей. і проводять прогулянку За 15 хвилин до наступного режимного процесу кватирки закривають, і температуру піднімають до потрібної поділки.

У літній період усі види занять і самостійна діяльність повинні проводитися на свіжому повітрі.

3. Виховання дітей другого року життя.

Фізичне виховання.

На другому році життя дитина починає активно рухатися і завдання дорослих полягає в збагаченні рухового досвіду, в створенні умов для розвитку рухової активності. Вихователь повинен виховувати інтерес до рухових дій, потребу в них.

Фізичне виховання залишається істотним фактором для розвитку дитини. Фізіологічна дія рухів на організм в тому, що збільшується приток крові до м’язів і тим самим покращується транспортування поживних речовин, кисню до тканин організму. Підвищується реактивність організму, покращується обмін речовин. Забезпечується більш міцніший зв’язок м’язів з кісткою. Рухи вважаються біологічним стимулятором росту. Вони мають рефлекторний вплив на функції всіх систем і органів, зокрема ( надниркові органи ), які мають важливе значення в забезпеченні адаптаційних реакцій.

Рухливі ігри і фізичні заняття з малюком проводять в ігровій кімнаті. Тому в ній слід створювати всі умови для стимулювання розвитку рухів (необхідне обладнання і простір ).

У групі слід мати: гірку зі спуском, широкі але невисокі ящики ( 10 – 20 сантиметрів) для влізання всередину і вилізання, залізання на них і злізання ; колоду обгорнена волоком і обтягнуту плівкою висотою 20– 25 см, довжиною 2 –2,5 метри, стійку з обручем (висота 120-130 см., діаметром 50-40 см.), корзину із сіткою (висота 60 см., діаметр 60 см.), драбинку із шириною прольоту 100 см., відстань між рейками 15-18 см., діаметр перекладини 2см, висота 150 см., гімнастичну лаву, довжина 2-2,5 м, ширина 30-25 см, товщина 3-5 см., дитячі диванчики, приладдя для підлізання і пролізання. Обладнання слід розміщувати так щоб залишилося місце для бігу, ігор. Крім спеціального обладнання слід мати іграшки, які б спонукали дітей до рухів; м’ячі, різноманітні за розмірами каталки, машинки, візки. Діти можуть виконувати різні рухи з ними. Необхідно мати достатню кількість відерець, кошиків, щоб діти могли збирати в них дрібні предмети. Слід мати надувні яскраві іграшки ( м’ячі, колоди ). Діти виконують з ними найбільш різноманітні дії.

По-різному використовують великий будівельний матеріал (будують, влазять, саджають іграшки ). Важливо щоб у дітей не зник інтерес до дій з іграшками. Для цього на 3– 4 дня з кімнати виносять деякі іграшки, а потім кожна нова іграшка дається дитині, показується спосіб дій з нею. Деяке обладнання та іграшки слід розміщувати так, щоб дитина достаючи їх виконувала певні дії. Не слід без нагальної потреби всаджувати дітей на стільці.

Під час виконання режимного процесу слід спонукати до виконання самостійних рухів. (піднятися в ліжко по драбинці). Вихователь повинен заохочувати самостійність дитини. А дитина повинна знати, що в скрутну хвилину на допомогу прийде вихователь.

У цьому віці малюк може самостійно виконувати деякі фізичні вправи, хоча в першому півріччі йому ще необхідна допомога дорослого, який би спрямовував його рухи. До 1 року 2 місяців продовжувати робити масаж спини і живота і виконують той комплект вправ, які дитина виконувала в кінці 1 року життя ( в комплекс включають найпростіші вправи з ходьби з перешкодами, по намальованій доріжці, по похилій дошці тощо). Усі спеціальні вправи спрямовані на формування певних рухових навичок, правильного автоматизму ходіння, відчуття рівноваги, координацію рухів, правильної постави, профілактику плоскостопості.

Не дивлячись на те, що дитини самостійно багато рухається, вдосконалення рухів повинно відбуватися під наглядом вихователя. Спеціальні заняття з фізичної культури проводяться вранці через 30-40 хвилин після сніданку. На прогулянці вдень проводяться рухливі ігри. Для проведення ігор повинно бути достатньо місця на майданчику та в груповій кімнаті. Усі види ігор, якими діти оволоділи на заняттях вдосконалюються під час самостійної діяльності в природних умовах на прогулянці.

 Час відведений для прогулянки, слід використовувати раціонально, пам’ятаючи, що правильно організоване перебування на повітрі є дієвим засобом  розвитку рухів дитини. Вихователь спонукає дітей спускатися з гірок, залазити на пагорбки і т. п. Для розвитку орієнтування і підтримання інтересу до виносних іграшок слід змінювати їхнє місцезнаходження, поповнювати новими, використовувати різноманітні зорові орієнтири. Загартовування проводиться такими способами: сон на повітрі, вологе обтирання, обливання ніг, повітряні ванни, під час фізичних вправ ходіння босоніж, плавання в басейні.

                      Розумове виховання

Одним із головних завдань розумового виховання  дітей другого року життя є сенсорний розвиток. Здійснюється він головним чином в процесі предметної діяльності.

Більш тонким стає слухове, зорове, дотикове сприйняття. Дитина розрізняє не тільки різко контрастні за величиною і формою предмети, але і менш контрастні розміри, встановлює правильну за розмірами послідовність (піраміда із 5-6 кілець, розрізняє 4 кольори, може вибрати один із восьми запропонований вихователем).                                                     

Дитина використовує елементарні предмети-знаряддя: совочок, лопатку, молоток. З допомогою орудійних дій їй легше зрозуміти зв’язок між предметами. Поступово в результаті дій на основі наочно-образного мислення відбувається розвиток понять, а на їх основі узагальнюючих функцій мовлення. Навчивши дитину виконувати дії за словесною вказівкою, дорослий може формувати у неї першопочаткові моральні уявлення і оцінки. (наприклад, Оля гарна дівчинка віддала кубик Саші ).

У процесі розумового виховання вдосконалюється пам’ять, розвивається мислення. Мова стає засобом спілкування, засобом пізнання оточуючого світу. 2 рік життя є важливим етапом в розвитку дитини, тому особливу увагу в навчально-виховному процесі приділяють розвитку мовлення і розширенню орієнтування в оточуючому. Це завдання вирішується на заняттях, під час режимних процесів, ігор, самостійної діяльності. В результаті практичних дій з предметами домашнього вжитку, які супроводжуються поясненням дорослого, діти отримують велику кількість нових зразків. На фоні розвитку розуміння мовлення дорослих, починає формуватися активне наслідування їх діям. Поступово мова стає важливим засобом передачі дитині соціального досвіду і керівництва їх поведінкою.

Загальні завдання розвитку мови дітей.

1. Розвиток розуміння мови.
2. Сприяти наслідуванню дітьми мови дорослих.
3. Накопичувати словник.
4. Розвивати мову, як засіб спілкування.

В роботі з дітьми до 1 року 6 місяців на першому плані – розвиток розуміння мови дорослого, зокрема назв  предметів, одягу, частини тіла людини тощо.

З допомогою фраз дорослий розкриває зміст сюжету, дає доручення, вчить розуміти їх зміст і виконувати. У становленні активного мовлення велику роль відіграє здатність наслідувати, звукосполучення і склади. Слова, що сприймають діти повинні використовувати із власної ініціативи.

З 1 року 6 місяців головним завданням є розвиток активного мовлення,  проте продовжує розвиватися розуміння мови дорослого. Дітей слід навчати розуміти назви малознайомих чи незнайомих предметів, явищ, подій, які відбуваються не тільки в найближчому оточенні, а й на відстані  (на вулиці, у дворі ). А також розуміти ознаки предмету, виконувати доручення. В активному мовленні відмічається значне розширення словникового запасу, діти починають використовувати всі слова, які раніше розуміли. Важливим є навчання дітей складати речення із трьох слів. Розвиваючи мову, слід вчити дітей звертатися до дорослого і ровесників задаючи запитання, передаючи свої враження декількома словами, фразами.

Протягом 2 року життя відбуваються зміни як в активному, так і в пасивному словнику, це повинен пам’ятати вихователь.

Існують так звані мікроперіоди в мовному розвитку дитини.

1-й. До 1 року 2 місяців – удосконалюються вміння, яких набули до 1 року життя, діти впізнають зображення предметів. Активна мова складається із лепетних  слів.

2-й. До 1 року 3 місяців, 1року 4 місяців – швидко формується розуміння назви предметів і дій, розвивається функція узагальнення.

3-й. Від 1 року 3 місяців до 1 року 6 місяців – обсяг активного словника  30 – 40 слів. Діти висловлюють свої бажання, більше використовують спрощених слів, менше лепету. Зв’язок між предметами і словами стає більш міцним.

4-й. Від 1 року 6 місяців до 1 року 9 місяців – розуміють мову дорослого не підкріплену ситуацією, поведінка регулюється словом. До 1 року 10 місяців починають узагальнювати предметів за більш істотними ознаками.

5-й. Від 1 року 9 місяців до 2 років з’являються 2 – 3 складові речення. Мова стає засобом спілкування в найрізноманітніших ситуаціях. Діти частіше починають задавати питання.

До кінця 2 року життя інтенсивніше продовжує розвиватися наслідування. Діти можуть використовувати різні частини мови, розуміють зміст речень, в яких говорять про теперішні, минулі, майбутні події. Мова стає більш інтонаційною, виразною. Розуміння мови випереджає розвиток активного мовлення. У результаті неправильного виховання може спостерігатися затримка розвитку мовлення дитини.

Методи, прийоми  і умови успішного оволодіння мовою.

Однією з умов є виховання у дитини потреби в мовному спілкуванні з дорослим. У процесі безпосереднього спілкування з дитиною, в грі, самостійній діяльності, під час режимних процесів вихователь не ставить прямого завдання навчити дитину говорити, але ці моменти він повинен використовувати для спонукання дитини до розмови. У спілкуванні з дитиною велике місце має займати спонукання, спрямоване на виконання різноманітних дій: „дай”, „принеси” і тому подібне. За допомогою цього методу формується орієнтування в оточуючому, розуміння назв предметів, дій, але недостатньо активізується власне мовлення дитини. Тому після виконання дитиною дій її слід запитати, що вона робила. Вихователь повинен спонукати малюка переводити емоційні, рухові, мімічні реакції в мовленнєві.

Ще одним важливим методом розвитку мови дитини є використання дорослим мовного зразка. Мова дорослого повинна бути емоційною, виразною, зрозумілою. Вагомим прийомом розвитку мови є запитання. На 2 році життя дітям можна і необхідно задавати різноманітні запитання: „де?”, „що це?”. Відповісти на них словом діти можуть у другому півріччі другого року життя. Педагогічна цінність питань в тому, що вони активізують мислення дитини. Окрім запитань вихователь може успішно використовувати такі прийоми як прохання повторити слова, невеличкі речення, доручення. Завдання вихователя полягає в тому, щоб усі види діяльності дітей і режимні процеси зробити результативними щодо розвитку мови малюків. Мовні реакції у дітей раннього віку активізуються у моменти сильної зацікавленості, тому  вихователь повинен так організувати життєдіяльність дитини, щоб їй було цікаво і вона активно й охоче діяла під час будь-яких режимних процесів. Робота з розвитку мовлення та орієнтування в оточуючому здійснюється одночасно. Вихователь повинен підтримувати орієнтовну активність дитини в побутових ситуаціях, організовувати їх так, щоб кожна з них мала розвивальний характер. А це означає, що вихователь повинен коментувати кожну дію, мотивувати її.

Показником розвитку пізнавальної активності дітей є запитання. Повсякденні розмови з дорослими сприяють тому, що в другому півріччі 2 року життя змінюється характер спілкування – воно стає мовним і з боку дитини. Вона активніше задає запитання. Іноді дорослий користується прийомом власного запитання-відповіді. Слово дорослого повинне співпадати з відчуттями малюка. Дорослі у спілкуванні з дітьми  широко використовують художнє слово.

До 1,5 року дитина може узагальнювати предмети за істотними ознаками. Розвиток функції узагальнення в пасивному, а потім в активному мовленні залежить від уміння вихователя добирати предмети, співставляти їх, виділяючи істотні сенсорні ознаки. Спочатку дитину вчать бачити відмінне, а потім спільне в предметах оточуючої дійсності. Дитина раннього віку по-різному взаємодіє з предметами. Іноді вона вміє виконувати дії з ними, але не знає назв предметів, тому, що дорослий мало говорить з дитиною. Тільки за умови одночасної орієнтовної і мовної взаємодії до кінця 2 року життя діти роблять значні успіхи в розвитку пасивного і активного мовлення.

Дорослим необхідно називати дитині основні предмети обстановки, даючи небагато інформації та спонукати її до закріплення знань через практичні дії. Так, дітей знайомлять з меблями, посудом, одягом. Під час ігор, одягання на прогулянку, годування дорослий називає предмети та дії з ними. За таких умов діти в 1,5 року вільно орієнтуються в предметах одягу і найближчого оточення. До кінця 2-го року життя дитина освоює призначення однотипних предметів – шафа для посуду, книг, одягу. А також легко знаходить предмети одягу дівчаток і хлопчиків, більш тонко диференціює посуд, знає призначення постільної білизни.

На другому році життя дитину починають знайомити з працею дорослих. Так, після 1,5 року дітям називають трудові процеси – прання, миття посуду, підлоги та залучають до виконання посильних трудових дій. Дорослий звертає увагу дітей на стан погоди. У доступній формі знайомить з явищами оточуючого життя. Звертає увагу на транспорт, вулицю, будинки, дії дорослих. Вчасне ознайомлення дітей з явищами оточуючої дійсності сприяє вчасному та успішному розвитку сюжетно-відображувальної гри. В ігровій діяльності спеціальні завдання розвитку мови дитини не ставляться, але сам процес навчання способам дії з іграшкою сприяє розвитку мови. У результаті навчання у дитини розвивається здатність наслідувати не тільки дії, але й слова, створюються умови для висловлювань за ініціативою дитини (наприклад, спільне з дорослим зведення будинку, складання матрійки).

 Методи розвитку мови вихователі повинні застосовуватися у поєднанні з методами навчання дітей способам дій з предметами.

З раннього віку дітей в доступній формі знайомлять з природою, виховують інтерес, бережне ставлення до її об’єктів, основи естетичних почуттів.

Завдання розумового виховання дітей 2-го року життя.

1) розширювати орієнтування в оточуючому і розвивати мову;

2) розвивати розуміння назв предметів, їх сенсорних ознак, дій з предметами; формувати узагальненні поняття;

3) збагачувати активний словник, формувати потребу в спілкуванні;

4) розвивати цілеспрямовані дії та загальні рухи;

5) розвивати інтерес до природи та трудових дій дорослих;

6) розвивати позитивні емоції;

7) розвивати морально-етичне та естетичне ставлення до явищ і предметів оточуючої дійсності, що сприймаються дитиною.

Моральне виховання.

Одним із завдань виховання дітей 2 року життя є формування передумов моральної поведінки і культурно-гігієнічних навичок. Формування у дітей тієї чи іншої звички починається навчанню її відповідному навику. Набута звичка стає потребою. На основі звичок формується характер (наприклад, риса характеру охайність). На другому році життя дитина ще не в змозі осмислити правила і моральні норми поведінки, якими вона могла б керуватися у власних вчинках. Але опанувавши нові звички під керівництвом вихователя, вона чинить у відповідності з ними. Засвоєння дій відбувається поелементно, з показом і коментуванням дорослого.

Безконтрольні дії дітей приводять до утворення неправильних навичок.

Вимоги до формування навичок: посильність, сприятлива атмосфера; вчасність; інтерес до дій; послідовність операцій; систематичність.

Чим більшою кількістю навичок дитина оволоділа, тим легше їй засвоювати нові. З оволодіванням новими навичками зростає загальна умілість і здатність до навчання. Поки навичка не перейшла в звичку дитина потребує вказівок і контролю з боку дорослих. При цьому вихователь використовує методи заохочення, схвалення, власний приклад. Звички на відміну від умінь і навичок відрізняються стійкістю.

Одним із засобів викорінення шкідливої звички є заміна її корисною. Викорінити таку звичку значно важче, ніж виробити нову. На перших порах треба переключати увагу дитини, відволікати її від шкідливої звички.

     Умови викорінення шкідливих звичок: поступове викорінення; не всі відразу, якщо їх кілька; не карати дитину.

 Корисні звички, які слід формувати у дітей 2-го року життя: вести себе спокійно; вітатися, дякувати; поважати працю дорослих (складати на місце іграшки, не бруднитися); засипати без зайвих подразників; бути охайними під час їди, прогулянки.

З метою формування навичок моральної поведінки вихователь може ефективно використовувати гру.

Виховання гуманних почуттів позитивних взаємовідносин.

На початку 2 року життя у дітей починають формуватися передумови моральних почуттів, що мають велике значення для розвитку взаємовідносин  з ровесниками.

Правильне позитивне ставлення до оточуючого – необхідна умова комфортного відчуття дитини в групі ровесників. Перші поняття про взаємовідносини людей дитина отримує спостерігаючи за взаємовідносинами і поведінкою дорослих. Наслідуючи дорослих, дитина будує свої взаємовідносини з оточуючими. Із почуття симпатії до дорослого згодом виникає бажання бути схожим на нього в усьому. Виховуючи позитивні взаємовідносини між дітьми вихователь звертає увагу на інших малюків (Саша плаче – Оля, пожалій його ).

В дошкільному закладі дитина отримує багатий досвід взаємовідносин, вчиться поважати права інших дітей (не відбирати іграшки, вчиться ділитися). З цією метою вихователь використовує ігрові ситуації.

Не можна допускати, щоб діти віднімали іграшки, сердились і тому подібне. Опираючись на кожний конкретний вчинок вихователь дає поняття гарного і поганого вчинку. Дітей необхідно частіше заохочувати, спонукати до гарних вчинків, давати можливість утверджуватися в правильності тих чи інших вчинків. Спільні ігри зближують дітей. Виховання гуманних почуттів сприяє вихованню позитивного ставлення до тварин, рослин. Вихователь при цьому  подає власний приклад. В одній ситуації вихователь опирається на бажання дитини бути самостійною, в іншій – спонукає до співчуття, в третій – радіє разом з дітьми правильному вчинку.

    Форми виховання культури поведінки і почуттів: ігри­-заняття; ігри-вправи; ігри-інструкції; ігри-інсценівки.

Естетичне виховання опрацювати самостійно.

5. Організація самостійної діяльності дітей.

Всебічний розвиток дитини відбувається в процесі її активної діяльності. Провідними видами діяльності дітей 2-го року життя є: дії з предметами і гра. Характер і зміст діяльності є показниками розумового розвитку дитини. Від занять самостійна діяльність відрізняється тим, що виникає з ініціативи дитини. Оскільки ця діяльність цікава малюку, значить може бути особливо продуктивною. Гра для дитини – це її природній стан, тому займає більшу частину вільного часу. Гра не тільки вправляє, навчає, але й приносить емоційну насолоду. В ній дитина експериментує, пізнає оточуючий світ, виявляє творчість. У грі в дитини розвиваються психічні пізнавальні процеси, формуються моральні якості. Поступово виникають спільні ігри, які вчать дітей узгоджено діяти, не сваритися, допомагати одне одному.

Спочатку у дитини складаються позитивні стосунки з дорослим, виникають емоційно-ділові зв’язки (спілкування). Діти швидко переймають характер ставлення дорослого до них і відповідають йому тим же. Вже на 2-му році життя діти прислухаються до оцінки їхньої поведінки вихователем і орієнтуються на неї.

Для вихователя організація самостійної ігрової діяльності дітей раннього віку – складне завдання. По-перше, він не повинен пригнічувати ініціативи дітей, вміло спрямовувати їх активність на закріплення знань та вмінь, отриманих на занятті. По-друге, повинен навчити малюків гратися самостійно.

З метою успішної організації самостійної діяльності вихователь повинен добре знати психологічні та індивідуальні особливості дітей групи.

Види самостійної діяльності дітей 2-го року життя.

1) ігри пов’язані з рухом (ігри з м’ячем, возиком, машинками, спускання з гірки тощо);

2) орієнтувальна діяльність, яка поступово ускладнюється і перетворюється в спостереження за природою, діяльністю людей. Діти із задоволенням розглядають картинки, ілюстрації до казок, книги.  Пізнавальна активність, яка знаходить відображення в орієнтовній діяльності є початковим етапом у кожній грі, самостійній дії дитини.

3) дії з предметами (будівельні набори, кубики, молоток, коробочки з отворами та об’ємні геометричні фігури, кільця, пірамідки, матрійки, ляльки, іграшкові тваринки тощо). У другому півріччі другого року життя діти здатні відтворювати умовні предметно-ігрові дії з лялькою, іграшковою собачкою. При цьому вони відображають дії, що спостерігають в реальному житті.

4) спілкування з дорослим щодо результату діяльності, гри (наприклад, як побудували будинок для собачки)

Умови успішного протікання самостійної діяльності дітей 2-го року життя.

1) організація матеріального середовища групи: наявність необхідних видів іграшок та предметів, які б зберігалися на видноті; 2) вільне для рухів дітей місце; 3) наявність спортивного обладнання –гірок, лав, бар’єрів, дуг тощо; 4) матеріал, що використовує вихователь для розгляду повинен час від часу змінюватися (настінні картинки, панно тощо); 5) для спостережень за об’єктами природи необхідно тимчасово вносити птахів, рибок, ссавців.

В першому півріччі вихователь допомагає дитині розвивати гру ситуацією-підказкою (наприклад, поруч із іграшковою собачкою ставить мисочку, поруч з лялькою кладе гребінець). У другому півріччі діти самі добре орієнтуються в груповій кімнаті та розташуванні матеріалів, тому самі можуть вибрати іграшки для гри. Місце для ігор з дидактичними іграшками доцільно розташовувати недалеко від шафи чи полиці, на якій зберігаються іграшки. Меблі в ігровому куточку повинні бути міцними, надійними. Крім сюжетних іграшок мають бути атрибути до сюжетних ігор, елементи спеціального одягу (лікаря, перукаря).

У другому півріччі другого року життя діти вже відтворюють уявні дії, граючись із предметами-замінниками (іграшковий ніж, гребінець тощо). Ці предмети збагачують ігрову діяльність дітей.

Керівництво вихователем самостійною діяльністю дітей.

Головне завдання вихователя під час самостійної діяльності – впливати на емоційний стан вихованців, забезпечуючи їх позитивними переживаннями. Вихователь обов’язково організовує спостереження, ігри, розваги. Під час керівництва грою вихователь вирішує такі завдання: 1) спрямовує увагу дітей на гру; 2) навчає необхідним ігровим діям;3) переключає з одного виду діяльності на інший; 4) ускладнює діяльність, робить її різноманітнішою, тривалішою; 5) позитивно оцінює дії та вчинки дітей.

У процесі самостійної діяльності вихователь звертає увагу на поведінку дітей, зокрема вміння гратися іграшками, правильно діяти з предметами, ділитися ними, складати їх на місця. Також зусилля вихователя спрямовуються на розвиток психічних пізнавальних процесів у дітей на формування рис особистості: самостійності, цікавості, ініціативності. Педагог стежить за дотриманням дітьми норм і правил поведінки, за адекватною реакцією на слова „можна”, „не можна”.

Методи та прийоми керівництва грою дітей.

1) збагачення життєвого досвіду; 2) власний приклад поведінки дорослого; 3) залучення до спостережень за оточуючою дійсністю; 4) спеціальні покази ігрових дій; 5)дія рукою дитини (відкривання матрійки); 6) показ дії у супроводі пояснюючого слова; 7) словесні інструкції; 8) метод опосередкованого залучення до гри (лялька Катя забруднилася. Що треба зробити? Покупати); 9)дії за уявою. Використання предметів-замінників. До кінця другого року життя діти можуть виконувати дії з уявними предметами; 10)правильна оцінка дій дитини – позитивна, стимулююча.

Параметри правильно організованої самостійної діяльності.

1) переважання позитивних емоцій у дітей групи; 2) вміння дитини самостійно вибрати гру; 3) доброзичливі стосунки з оточуючими дорослими та однолітками; 4) частота і характер мовних реакцій.

6. Навчання на заняттях.

Заняття мають свою специфіку і відрізняються від інших видів діяльності такими ознаками: 1) ініціатива належить дорослому: вибір теми заняття, їх послідовність, організація, наповнення; 2) поповнюють, уточнюють, розширюють багаж знань, умінь, навичок; 3) цілеспрямовано розвивають психічні пізнавальні процеси; 4) матеріал занять обов’язковий для засвоєння; 5) мають чітку часову організацію; 6) розвивають творчість, ініціативу, формують позитивні взаємовідносини. Без організованих занять не може відбуватися повноцінний розумовий розвиток.

На другому році життя навчання відбувається в ігровій формі.

Показники правильно проведеного заняття: 1) інтерес та позитивне ставлення до занять; 2) активність дитини на занятті; 3) відсутність ознак втоми; 4) досягнення мети заняття.

На 2-му році життя проводяться такі заняття: 1) розвиток мови і орієнтування в оточуючому; 2) розвиток дій з предметами, сенсорний розвиток; 3) розвиток загальних рухів; 4) музичні заняття.

Організовуючи та плануючи заняття, вихователь ураховує вікові особливості дітей, програмні вимоги та реальний рівень розвитку вихованців групи.

Заняття, на яких використовуються рухи менше стомлюють дітей, тому тривають довше (наприклад, фізкультурні заняття та музичні – 10 хвилин, а решта занять – 3-5 хвилин). Під час заняття вихователь уважно стежить за самопочуттям дітей – стомилися вони чи ні.

Кількість дітей на занятті: 1рік 3 місяці – 3 дитини; 1 рік 6 місяців – 5-6 дітей; 1 рік 9 місяців – 9 дітей. Об’єднувати дітей в групи можна коли кожна дитина вміє вести себе на занятті: слухати, виконувати завдання вихователя. Головним критерієм тривалості заняття є позитивні емоції дітей та їхня цікавість, інтерес до заняття.

Кількість занять протягом дня – 3-4, включаючи заняття на прогулянці.

Для дітей молодшої підгрупи заняття, яке проводиться під кінець неспання є найлегшим. Вдень плануються основні види занять. Для дітей старшої підгрупи усі основні види занять проводяться вранці, а у другу половину дня – повторюються.

Календарний план складається на тиждень з ускладненням мети або зміною матеріалів. Протягом місяця заняття ускладнюються двічі: перший раз на першому тижні, а другий раз – на 3-4 тижні. Ускладнюють заняття тоді, коли дві третини дітей групи засвоїли матеріал.

Приклад заняття з сенсорного виховання

Тема. Нанизування великих і маленьких кілець на стержень.

Програмний зміст: вчити дітей звертати увагу на величину предметів під час виконання дій з ними; формувати вміння правильно орієнтуватися в словах „велике”, „маленьке”; закріпити вживання ввічливих слів; розвивати інтерес та позитивне ставлення до занять.

Матеріал: однорідні пірамідки, які складаються із 4-х великих і 4-х маленьких кілець. Діаметр великого кільця 4,5 см., маленького 3 см.

Хід заняття. Діти, до нас у гості приїхав зайчик. Давайте з ним привітаємося. Він  привіз із собою пірамідки. Давайте ними пограємося. Подивіться уважно пірамідка складається із кілець. Це маленьке кілечко і це маленьке (знімаю і показую. Зняті кільця кладу справа від стержня). Діти, а ці кільця не такі як маленькі, вони великі. Я знімаю  велике кільце і кладу біля маленького і ще знімаю велике кільце, і ще знімаю велике кільце. Тепер я нанижу кільця на стержень. Спочатку  велике. Ось так. Допоможи мені, Олю, нанижи велике кільце. Молодець, а тепер ти, Сергійку, молодець. А тепер нанижемо усі маленькі кільця. Яке кільце нанизала Катюша? Правильно, маленьке. А тепер діти, я кожному дам пірамідку і ви розберете і зберете свої пірамідки самостійно. Діти розбирають і збирають пірамідки під наглядом вихователя, 2-3 рази, повторюючи слова „маленьке”, „велике”, залежно від інтересу та індивідуальних особливостей. Потім вихователь говорить: „Діти, зайчику пора додому, давайте поставимо пірамідки на його машину, подякуємо йому за іграшки і попрощаємося з ним”. Гра-заняття триває 5-8 хвилин.